Може== статися непоправне. Може (вставне слово, припущення), ми зможемо відвідати цього літа своїх родичів у Карпатах. "Може (вставне слово, припущення), я міг би вам до ", - довірливо запитав знайомий. Ніхто не може== мені до . Усі кажуть== по-різному. Кажуть (вставне слово, джерело повідомлення), риба гниє з голови. На щастя (вставне слово, вираження емоцій), вдалося уникнути неприємностей. На щастя-.-.- мати подарувала синові вишиваний рушник. Мені сьогодні не виходить== прийти на зустріч. Хлопці, виходить (вставне слово, послідовність викладу думок), виявилися хорошими спортсменами. Добра такого зроду в мене, правда (вставне слово, впевненість), не було. Мужича правда__ єсть колюча, а панська на всі боки гнуча. Здається (вставне слово, припущення), зараз піде дощ. Мені здається==, що зараз не час для розмови. Видно (вставне слово, припущення), шлях буде нелегким. Видно== шляхи полтавськії.
Объяснение:
Може статися (присудок) непоправне.
Може, ми зможемо відвідати цього літа своїх родичів у Карпатах. (вставна)
"Може, я міг би вам до ", - довірливо запитав знайомий. (вставна)
Ніхто не може (присудок) мені до .
Усі кажуть (присудок) по-різному.
Кажуть, риба гниє з голови. (вставна)
На щастя, вдалося уникнути неприємностей. (вставна)
На щастя (обставина) мати подарувала синові вишиваний рушник.
Мені сьогодні не виходить (присудок) прийти на зустріч.
Хлопці, виходить, виявилися хорошими спортсменами. (вставне)
Добра такого зроду в мене, правда, не було. (вставне)
Мужича правда (підмет) єсть колюча, а панська на всі боки гнуча.
Здається, зараз піде дощ. (вставне)
Мені здається (присудок), що зараз не не час для розмови.
Видно, шлях буде нелегким. (вставне)
Видно (присудок) шляхи полтавськії.
Мати теж в дорогу «сорочку вишивала», і син повертається з доріг:
Та я нічого не несу додому,
Лиш горточок старого полотна..
Жінку-матір оспівано як невсипущу трудівницю, незрадливого друга і порадницю, адже на її плечі лягають всі турботи тяжкі, випробування життя.
Кожна мати хоче, щоб життя дітей було щасливим, і вона «від лютої зими затулили нас крильми», як пташка оберігає своїх пташенят.
Поезії Бориса Олійника - це теж надзвичайно сердечна молитва перед Матір»ю на її святий пречистий образ. Читаємо їх і наші душі добрішають, серце стискає радість, вдячність і повага, сяйво любові і пом»яті бринить щирою сльозою на віях.
У вірші «Сива ластівка» Борис Олійник задушевно звертається до матері:
Там, де ти колись ішла,
Тиха стежка зацвіла
Цикл поезії «Сива сонце моє», який складається з дев»яти віршів, присвятив поет рідній матері, точніше пам»яті про неї в серці сина. Вічна тема материнського відходу, коли наморена мати «зітхнула полегко - і тихо пішла за межу» трепетно звучить у « Пісня про матір». Тепло переданий, діалог зі сполоханими дітьми й онуками. Ніжністю й любов»ю сповнені останні слова матусі, котра не залишає по собї спадків, проте розкриває перед нащадками велику свою душу, своє розуміння справжніх цінностей людського життя:
-А я вам лишаю
Всі райдуги зі журавлями
І срібло на травах,
І золото на колосках
Так, життя людське має вічний поріг, і про цей скорботний перехід гарно й урочисто, з любов»ю і сльозою сказав Борис Олійник.