- Привіт! Здається ти ходиш до тієї ж музичної школи, що й я. Я бачив тебе декілька разів. Мене Сашком звуть, давай знайомитися! - Так, я теж тебе бачила. Я Олена. Я вчуся на фортепіано, а ти, мабуть, на гітарі? - Так! Як ти здогадалася? - Так от вона в тебе за плечима! - А, вірно! Яка ти жартівниця! Тобі подобається музика? - Зараз – дуже! А спочатку мене батьки змусили займатися, я не хотіла. Тепер я їм дуже за те вдячна. Я вважаю, музика – моє призвання! - Нічого собі! Так ти щиро захоплюєшся музикою! Мені подобається, коли люди люблять те, що вони роблять. - То мабуть, ти й сам такий? - Звичайно! Музика завжди цікавила мене, покращувала настрій. А я сам вирішив вчитися грати – мені хотілося самому виконувати пісні моїх улюблених бітлів. - Мені «Бітлз» також подобаються. Слухай, з тобою так цікаво розмовляти. У нас стільки спільного! Але, на жаль, мені далеко додому їхати – маю йти. - Давай я проводжу тебе. Куди тобі? - До кінцевої 25-го маршруту. А тобі? - Сьогодні мені теж! Не зважай, у мене є вільний час. Мені буде приємно. - Дякую! Тоді ходімо!
Нарешті настала ця прекрасна пора - осінь! Цей прекрасний час коли дерева кольорово вбрані, а земля устелена килимом з кольорового листя. Восени прогулянка навіть в найменшому сквері справжнє задоволення. Ідучі крок за кроком, погляд падае на широке і розкосе дерево калини з іі соковитими кетягами ягід. А далі ти бачиш чудові клени , з такими цікавими листочками, які осінь розфарбувала в різні фарби. А осіннє небо? Воно похмуре й величне, але в той же час сонечко підігрівае майже схолоднілу землю. Ця прекрасна пора - осінь!
Часто всі задумуються про те, що насправді таке мова, для чого вона потрібна? Та яку роль відіграє в житті кожного громадянина нашої України. Адже мова – це не тільки пустий звук, і не краплина в безмежному просторі океану, а безмежний простір, який оточує кожного жителя цього простору, саме мова дає надію коли стає холодно і ви в темному лісі.
Звісно, ми не можемо судити про те, що мова для всіх така важлива, унікальна. Не всі приймають її, люди з одного боку нічого не втрачають, коли спілкуються на зовсім іншій, чужій мові, але з іншого боку вони втратять лише одне, найголовніше – духовну та моральну цінність нашого народу.
Нерідко, ми з вами бачимо те, що наша, українська мова та інші, сусідні створюють велику сварку із-за мовних політичних спекуляцій, ми вважаємо, що це не припустимо, адже політики самі повинні розібратися в своїх справах, в своїх питаннях. Мова не повинна служити для створення різних, політичних та соціальних конфліктів.
Розв’язати задач, що для мене рідна мова - дуже важко, адже всі можуть сказати: що рідна мова, це та, на якій ми думаємо, спілкуємось, це мова батьків, але не кожен є тим самим патріотом, який ніколи не зрадить своїй рідній мові.
Для мене – українська мова, дуже важлива. Адже саме її я вивчав с самого народження і до сих пір. Рідною для мене мовою, є українська, хоча іноді я розмовляю и спілкуюся на іншій мові, тільки тому що так вимагають обставини. Я вважаю, що не важливо – чи ти українець чи ти росіянин, ти повинен розмовляти на своїй, рідній мові – адже мова, це духовне багатство всього народу.
- Привіт! Здається ти ходиш до тієї ж музичної школи, що й я. Я бачив тебе декілька разів. Мене Сашком звуть, давай знайомитися!
- Так, я теж тебе бачила. Я Олена. Я вчуся на фортепіано, а ти, мабуть, на гітарі?
- Так! Як ти здогадалася?
- Так от вона в тебе за плечима!
- А, вірно! Яка ти жартівниця! Тобі подобається музика?
- Зараз – дуже! А спочатку мене батьки змусили займатися, я не хотіла. Тепер я їм дуже за те вдячна. Я вважаю, музика – моє призвання!
- Нічого собі! Так ти щиро захоплюєшся музикою! Мені подобається, коли люди люблять те, що вони роблять.
- То мабуть, ти й сам такий?
- Звичайно! Музика завжди цікавила мене, покращувала настрій. А я сам вирішив вчитися грати – мені хотілося самому виконувати пісні моїх улюблених бітлів.
- Мені «Бітлз» також подобаються. Слухай, з тобою так цікаво розмовляти. У нас стільки спільного! Але, на жаль, мені далеко додому їхати – маю йти.
- Давай я проводжу тебе. Куди тобі?
- До кінцевої 25-го маршруту. А тобі?
- Сьогодні мені теж! Не зважай, у мене є вільний час. Мені буде приємно.
- Дякую! Тоді ходімо!
підійде? якщо ні то я придумаю новий