Твір на тему "Як я створюю прикраси з бісеру":
Моя улюблена справа – бісероплетіння. Змалечку я цікавилась бусинками та бісером. Я й досі пам’ятаю, як вперше зробила собі намисто. З того часу я навчилась робити багато чого нового: сережки, браслети, брошки, джгутики. Щоразу, коли я приходжу до магазину, я намагаюсь підібрати щось нове. Вдома в мене вже є ціла колекція бісеру, тому я можу починати роботу у будь-який час. Окрім бісеру, мені потрібна ліска.
Я сідаю зручніше, починаю працювати. Спочатку я вирішую, що саме робитиму сьогодні – пласке намисто, джгутик або сережки. Вирішую робити намисто, знаходжу схему, починаю відмотувати ліску. Далі підбираю малесенькі бісеринки. Їх я набираю на ліску послідовно, не відходячи від схеми. Якщо щось не виходить, я починаю шукати помилку одразу. Це не легка та кропітка праця, яка дуже сильно потребує моєї уважності.
Готові вироби я довго розглядаю. Буває, що мені не подобається те, що я зробила. Я не засмучаюсь, проте не залишаю таких речей, адже прикраси повинні бути ідеальними. Усім друзям подобається моє заняття. Подружки, бабусі та матуся ходять з гарним намистом, браслетами та сережками, а я отримую дійсне задоволення від такої роботи. Бісероплетіння – найпрекрасніша справа у світі, яка виховує в мені уважність, посидючість та фантазію творчої особистості.
Объяснение:
Велика й могутня ріка починається з джерела, а слово – з писемності. Українські мова та писемність є душею нації. Народжувались вони в хроніках Нестора Літописця й продовжували свій розвій у творах Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка та багатьох інших талановитих письменників України.
Мова зближує південь і північ, захід і схід нашої єдиної і неподільної держави. Адже вона таїть у собі надбання віків, пам’ять народу, виміри духовних скарбів поколінь, які рідне слово відстоювали, за існування якого боролись, з яким ішли в бій і кращі засвіти. Бережімо рідну мову й писемність, бо в них високий дух прабатьків, сила нашого сьогодення і світло наше майбуття.
- Так, траплялося. Але це досить складно...
- І ви не впевнені, чи правильно вас зрозумів співрозмовник, так?
- Ви маєте рацію. Словами сказати набагато простіше.
- Виявляється, Василь Олександрович Сухомлинський недарма дуже влучно сказав, що саме слово ввібрало в себе найтонші порухи наших почуттів.
- Так, це дуже глибокий вислів. Я теж думаю, що люди, які досягли вершин у житті, оволоділи мистецтвом мовного спілкування повною
мірою.
- Але існує і інший аспект спілкування: треба уміти володіти мовою, адже перше уявлення про співрозмовника виникає в той момент, коли він починає говорити.
- Так, я сам роблю висновок про якості людини з перших фраз, які вона вимовляє. Про її освіченість, культуру, вихованість, чуйність...
- Висновок: низька культура мови багато про що говорить, так само, як висока. Тому вчися спілкуватися, вчися мові, і не лише рідній - цього нині замало - і ти станеш культурною людиною і приємним співрозмовником.
- Дякую Вам!