Україна схожа на волошкове поле. Вона здається мені ніжною і тендітною, але водночас і дуже сильною. Серця справжніх патріотів хвилювали жовто- блакитні прапори героїчного Майдану. І все-таки сила народу в його єдності, згуртованості та відданості своїй Батьківщині. Ні в кого вже немає сумнівів, хто вони- « Небесна Сотня». Яка справді «душу й тіло положила за нашу свободу». Це ті, хто віддали життя за кожного з нас. З цими смертями «Слава Україні! Героям Слава!» перестало бути просто вітанням. І нехай буде за що казати «Слава Нації!». І нехай не буде кому вслід кричати «Смерть ворогам!»
Сьогодні – останній день зими. Хоча сніг на вулицях та подвір’ях ще лежить, хоча стовпчик термометру ще не піднімається вище нуля – завтра вже березень, а березень це вже фактично весна. Сніг стане, сонце вигляне з-за хмар, надворі потеплішає. Саме тоді час пакувати валізи і вирушати в подорож до Жовківщини. Бо Жовківщина – це не тільки „симфонія в каменю” з церков, костелів, монастирів чи кам’яниць. Це і мальовничі Розточанські пагорби, і гостинні букові-грабові ліси, і невеличкі ставки в соснових перелісках. Щомісяця наші мальовничі краї являються перед своїми мешканцями в новому обличчі. Тому пакуйте валізи і їдьте до нас у гості – а належну зустріч ми забезпечимо!
я сама недовго писала його