Вибач, розійшлась) Великий казкар вважав, що справжнє мистецтво здатне створити диво, зробити людину кращою, як це сталося з імператором у казці "Соловей". Після співу маленької непоказної пташки навіть у імператора, відгородженого від простих людей та усього світу стінами палацу і придворними, але людини з добрим серцем, "виступили сльози і покотилися по обличчю". Образ Солов'я є втіленням сили великого і справжнього мистецтва. Незважаючи на те, що імператор проміняв його на штучного, у скрутний для людини час птах поспішає на до Соловей своїм співом змушує відступити Смерть. Імператор ладен щедро нагородити птаха. Але той відповів, що "найвищою дорогоцінністю, від якої радіє серце співця", були сльози на очах імператора.
Я дуже люблю малювати. У вільну хвилину сідаю за улюблену справу. Мама купила мені кольорові олівці, фарби, білий папір. Спочатку з простим олівцем у руці я обмірковую свій майбутній малюнок. Потім в справу підключаються кольорові олівці чи фарби. Усім подобаються мої малюнки. Одного дня тато вирішив зробити настінну виставку моєї творчості. Усі підтримали його ідею. Вона стала прикладом для моєї подруги. Софія теж вдома запропонувала наклеїти на стіні свої найкращі малюнки. Рідні радіють моїм успіхам. На день народження брат подарував мені велику книгу по малюванню. Вона тепер є моїм незамінним помічником. Вчить малювати тварин, рослини, людей. Розповідає багато цікавого про художнє мистецтво, яке так захопило мене.
Час біжить, немов пісок крізь пальці. Хтось скаже що воно подібне до води, але це не так. Час - це особа на воді ... це пісок, тонкою цівкою біжить з долонь, складених ківшиком. Щось іде безповоротно, а якісь піщинки залишаються на руках. Їх прийнято називати спогадами. Іноді в піску попадаються маленькі гладкі камінці. Іноді це бурштин, іноді - галька. Кожен такий камінчик, яким би він не був, безцінний, якщо він залишився в руках. Але це буває рідко. Найчастіше залишаються саме піщинки. А камінці ... вони на мить застрягають, а потім прослизаються крізь невелику щілину між долонями. Більше їх не вдасться знайти. Будь це шматочок бурштину або ж звичайний камінчик. Але, якщо вже щось окрім піску і залишається в руках, то це саме галька, а не дорогоцінний бурштин. Ми встаємо, і гидливо обтрушувати руки від прилиплих камінчиків. Непоказних і некрасивих. Ми копаємося в білосніжному піску в пошуках того маленького шматочка бурштину. І не знаходимо. Так само і в житті. Те ж і з людьми. Ти потримав шматочок бурштину в руках, але він вислизнув від тебе. Ти не зміг утримати. Йому не було за що зачепитися. З тобою залишився негарний камінчик, і ти струсив його з долоні. Як сміття. Це зламало його життя. А ти пройшов мимо, не помітивши. Пішов шукати в безкрайніх дюнах життя свій шматочок бурштину. Який вже давно належить іншому. Для них ти теж звичайний камінчик-липучка, що так охоче пристає до мокрої шкірі. Пізніше, коли ти сам загубишся серед пісків, тобі знову зустрінеться той камінчик. Але тепер це вже не даремна галька. В чужих руках він перетворився на дорогоцінний камінь. Бажаний бурштин. Він буде дивитися на тебе і не дізнаватися. Для нього ти колись був сяючим, немов сонце, і твої очі були подібні морю, а тепер ... піщинка. Одна з мільярдів. Що тоді тобі залишиться? Нічого. Шукати далі і намагатися не помилитися. Можливо, десь у піску є ще один шматочок бурштину! Пісок, пісок, пісок і незліченні спогади, але більше жодного камінчика. Тільки сірий пил, сочилася крізь складені ківшиком руки, і бруд на долонях ...
Великий казкар вважав, що справжнє мистецтво здатне створити диво, зробити людину кращою, як це сталося з імператором у казці "Соловей".
Після співу маленької непоказної пташки навіть у імператора, відгородженого від простих людей та усього світу стінами палацу і придворними, але людини з добрим серцем, "виступили сльози і покотилися по обличчю".
Образ Солов'я є втіленням сили великого і справжнього мистецтва. Незважаючи на те, що імператор проміняв його на штучного, у скрутний для людини час птах поспішає на до Соловей своїм співом змушує відступити Смерть. Імператор ладен щедро нагородити птаха. Але той відповів, що "найвищою дорогоцінністю, від якої радіє серце співця", були сльози на очах імператора.