Як у нашій родині святкують Різдво (українознавча змістова лінія)
Україна здавна вирізнялася силою віри у Бога і масштабністю релігійних святкувань.
Ще з дитинства пам'ятаю солодкий дух Різдвяних свят. Якось старий сусід розповів, що час народження приблизно п'ять тисяч років від створення світу. Тоді на небі засяяла нова зірка, яка і сповістила людству про народження Христа.
Різдво Христове православною церквою святкується сьомого січня. В Україні це свято набуло суто родинного характеру. У такий морозний святковий вечір люди намагаються збиратися усією родиною лід одним дахом. Наша родина збирається в бабусиній хаті, де пахне піччю та зеленою ялинкою, свіжим хлібом і кутьою. Цього вечора усі забувають про якісь непорозуміння і сутички, вибачають один одному неповагу і кривду. Уся родина активно готується до ушановування такої визначної події.
У Святвечір до святкового столу подають дванадцять обов'язкових пісних страв, які мають і певну символіку. Наша вечеря починається запалюванням свічок і читанням молитви. Далі святкування продовжується куштуванням запашної куті з однієї миски та інших страв. Але найбільше Різдво мені подобається тим, що зранку після святкування я отримую багато подарунків, особливо від бабусі.
а) перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и пишемо е: вече́ря, джерело́, жени́ти, ні́женька, пшени́ця, ста́єнь, уве́чері, у́чень, черне́тка, четве́ртий, шестиде́нка, щемі́ти, щети́на;
б) перед твердим приголосним, а також перед складами з а, о, у та и пишемо о: бджола́, буди́ночок, вечори́ (вече́ря), вчо́ра, жона́тий (жени́ти), і́грашок, копійо́к, мішо́к, пшоно́, чолові́к, чому́сь, чо́рний, чоти́ри, шо́стий, щока́.