Митець слова Борис Грінченко відомий кожному українцю як автор одного з найкращих словників української мови, письменник, перу якого належить низка блискучих перлин вітчизняної поезії і прози. В коротких, яскравих оповіданнях Грінченко змальовує долю українця через його важкі будні, що проходять у роботі "за шматок хліба", через голод і безправ'я, без будь-яких прикрас. Це картини убогості, відчаю і голоду, на тлі яких проступає народна душа, що з тихою надією дивиться в майбутнє. До саме таких відноситься і оповідання «Каторжна» .
Цікаво, що в тому самому словнику, що його уклав Б.Грінченко, слово «каторжний» трактується як той, який завдає шкоди, неприємності; поганий, лихий. Воно уживається як лайливе слово.
«Каторжна» - це оповідання-парадокс. Автор нам показує світ дівчини на ім*я Докія правдиво, але обмежується при цьому лише чорними та білими фарбами, тому що йдеться про відсутність любові, але надлишок жорстокості у цьому світі. У цьому оповіданні автор зумів вмістити все це, змалювавши нам нещасну, але гарну дівчину. Головну героїню всі, починаючи від рідного батька і закінчуючи ровесниками, вважали диким вовком, злою та поганою, тобто «каторжною», лише тому, що вона боялася, що вони її скривдять.
Коли Докія стала дорослою дівчиною, нічого не змінилося: так само ні з ким поговорити, ні до кого пригорнутися. Зрозуміло, що своїй першій любові, шахтарю Семену, вона віддалася всією душею. Але недовго тривало щастя: хлопець зрадив її. Зрадив, занапастив та знеславив. Ось у цьому й полягає трагедія самої Докії та занепад людськості у шахтаря Семена. «Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила! .. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!». Так Докія зневірилася у всьому людстві. І вона помстилася так, як цього вимагало її нещастя. Помстилася, зрештою, самій собі.
Автор стверджує, що доля дається не всім, особливо вона обходить тих, хто так її сильно бажає, хто бажає залишатися самим собою. Сенс цього твору глибший, ширший, складніший, ніж може здатися. Бо ж ми не знаємо, чому «каторжна» поводила себе так? Хіба хтось може зрозуміти її трагедію до кінця, не побувавши на її місці? Але є те, що ми стовідсотково можемо зробити ти.
«Каторжна» - це виклик до всього кращого, що живе в людині. До співчуття та любові, до людськості. Цей твір показує нам ясно, як важливо бути гуманним, добрим до інших, бо так можна врятувати чиєсь життя, не дозволити зневіритися у добрі та справедливості, врятувати чиюсь душу.
Монети стали платіжним засобом близько 700 року до нашої ери у Греції. Виготовленням монет займалася держава. Монети виготовлялися з золота, срібла, міді або інших металів і мали лицьову (аверс) та зворотню (реверс) сторони та бічну поверхню (гурт). Справа виготовлення монет була відносно простою. Спочатку плавили метал та виготовляли з нього круглі диски, а потім на них наносили карбування.
Слово «монета» - це одно з імен давньоримської богині Юнони і одночасно назва місця, де карбували ці грошові знаки.
Одночасно з появою монет з*явилися й ті, хто ці монети підробляв. На мідний диск наносили тонкий шар золота або срібла. Цей вид злочину був вельми розповсюджений, і за нього була передбачена смертна кара. Підробити монету можна було досить просто, тому що вони не мали правильної форма, а карбування наносилось не дуже чітко. Тоді й виник засіб перевірити – чи справжня монета. Гострим ножем зрізався краєчок диска, і тоді можна було виявити підробку.
Карбування монет було державною справою. Випуск кожної нової монети був пов*язаний з іменем нового правителя.
У 1792 році при розкопках у Києві була знайдена перша давньоруська монета. Це була срібна монета часів князя Ярослава Мудрого, яка так і називалася – «срібник».
Тепер монети виробляють із різних сплавів міді, нікелю, алюмінію. Монета була й залишається платіжним засобом, хоча в наш час її витісняють паперові або й взагалі віртуальні гроші.
Монети часто слугують амулетами, є звичай залишати «на щастя» монетку з першої зарплати, кинути її у море, щоб іще колись повернутись на улюблене місце. Але пам*ятаймо: Золота вистачить на всіх, але любов дістанеться лише найсміливішим!