Одного разу я прокинувся зранку i побачив що за вiкном йде дощ. Я спитав у Тата коли вiн почався. -Ще з ночi - вiдповiв Тато Йшло багато днiв а дощ не вщухав. Всi машини вже плавали по водi. Не можливо було йти по вулицi... Коли дощ закiнчився на водi залишився малюнок. Вiн був дуже дивний. Чому дощ не змив його?! Навiть не знаю.
Моя кімната невелика, але дуже затишна. Мені дуже приємно і зручно тут, бо є все, що мені необхідно. Кімната квадратної форми, дуже світла, тому що велике вікно виходить на південь.
Перед вікном стоїть тасьмовий стіл з настільною лампою, поряд з нею — підставка для ручок і олівців. У шухлядах столу я зберігаю зошити та інші шкільні речі. Біля столу — стілець, на якому я сиджу, коли роблю домашнє завдання.
Коло правої стіни поряд зі столом — книжкові полиці з моїми улюбленими книжками і шкільними підручниками. Далі — шафа для одягу.
З іншого боку вікна розташований мій спортивний куточок — шведська стінка, поперечина, на якій можна підтягуватися, щоб тренувати руки, а також шкіряна боксерська "груша". Тут я роблю ранкову зарядку.
Біля цієї ж стіни стоїть моє ліжко, точніше, розкладений диван. Коли до мене приходять друзі, його можна скласти, щоб зручно було сидіти. На стіні над диваном висить невеличкий килим. Постільна білизна зберігається в комоді, що стоїть у кутку. На комоді сидять мої пухнасті м'які друзі: ведмедик, заєць та собака з одним вухом. На стіні над комодом — кілька моїх малюнків.
На підлозі лежить килим сіро-зеленого кольору. Шпалери на стінах кімнати світло-зелені, меблі зі світлого дерева. Ось такий у мене в кімнаті інтер'єр.
Означено особові: За якось на танці, така-то гарна. Танцюєте вже не першу годину, не важко? Неозначено особові: Уже давно чекали на її повернення всім селом. Говорили за цим столиком про щось буденне, зовсім нецікаве. Безособові: Кожного дня вечеріло все раніше. На цих уроках було намальовано так багато дитячих картин. Узагальнено особові: Як сіно косять, до дощів не просять. Не хвали коня, поки з дороги не вернешся. Звертання: Ганно, а нащо нам все це, ходімо краще в кіно? Знаєш, рідно країно, як часто думаю про тебе я. Вставні слова: Думаю, нам варто було розповісти Денису про цю ситуацію. Проліски, як на мене, - найкрасивіші квіти на землі.
-Ще з ночi - вiдповiв Тато
Йшло багато днiв а дощ не вщухав. Всi машини вже плавали по водi. Не можливо було йти по вулицi... Коли дощ закiнчився на водi залишився малюнок. Вiн був дуже дивний. Чому дощ не змив його?! Навiть не знаю.