Всеволод Нестайко - один з геніїв української дитячої літератури. Читати його твори дуже легко, вони неймовірно цікаві й захоплюючі.
Одним з таких творів є "Тореадори з Васюківки", головні герої якого - Ява Рень та Павлуша Завгородній. Хлопці надзвичайно веселі, вигадливі та допитливі. Вони ладні втілити в реальність будь-яку думку, що тільки-но прийшла в головв. Часто уе небезпечні й шкідлив проведення вільного часу. Але хіба ж дітям, а особливо хлопцям, це поясниш? Будь-яка небезпека для них вже пригода, ризикувати - діло звичайне, буденне.
Ява та Павлуша навчили нас шукати розваги звідусіль. Проводити свій вільний час на свіжому повітрі, у компанії з кращими друзями - ось яким має бути відпочинок. Будь-яка ідея може стати пригодою, але варто розділяти добрі й погані забави.
Проте, хлопці нерідко завдавали шкоди господарству односільчан. І хоч їм було весело від таких забав, але Ява та Павлуша мали б зрозуміти, що вони роблять неправильно. Окрім того, що обидва наражають себе на небезпеку (як у випадку з коридою із Контрибуцією), змушують переживати батьків (життя Робінзона Кукурудзо - Павлуші - далеко від дому), вони ще й псуютб чужі речі (наприклад, коли вкрали кавуни). Але, якби Ява та Павлуша розуміли це, то чи був би веселим цей роман?
" Тореадори з Васюківки" - дійсно цікава і смішна трилогія. Мені дуже сподобалися пригоди хлопців, читати такі книжки - одне задоволення. Роман змушує задуматися над своєю поведінкою, навіть якщо не аналізовувати твір. Ці думки приходять самі.
Всеволод Нестайко - справжній майстер слова. Один із небагатьох авторів, хто зміг написати дійсно захоплюючий твір для дитячої аудиторії.
Всеволод Нестайко - один з геніїв української дитячої літератури. Читати його твори дуже легко, вони неймовірно цікаві й захоплюючі.
Одним з таких творів є "Тореадори з Васюківки", головні герої якого - Ява Рень та Павлуша Завгородній. Хлопці надзвичайно веселі, вигадливі та допитливі. Вони ладні втілити в реальність будь-яку думку, що тільки-но прийшла в головв. Часто уе небезпечні й шкідлив проведення вільного часу. Але хіба ж дітям, а особливо хлопцям, це поясниш? Будь-яка небезпека для них вже пригода, ризикувати - діло звичайне, буденне.
Ява та Павлуша навчили нас шукати розваги звідусіль. Проводити свій вільний час на свіжому повітрі, у компанії з кращими друзями - ось яким має бути відпочинок. Будь-яка ідея може стати пригодою, але варто розділяти добрі й погані забави.
Проте, хлопці нерідко завдавали шкоди господарству односільчан. І хоч їм було весело від таких забав, але Ява та Павлуша мали б зрозуміти, що вони роблять неправильно. Окрім того, що обидва наражають себе на небезпеку (як у випадку з коридою із Контрибуцією), змушують переживати батьків (життя Робінзона Кукурудзо - Павлуші - далеко від дому), вони ще й псуютб чужі речі (наприклад, коли вкрали кавуни). Але, якби Ява та Павлуша розуміли це, то чи був би веселим цей роман?
" Тореадори з Васюківки" - дійсно цікава і смішна трилогія. Мені дуже сподобалися пригоди хлопців, читати такі книжки - одне задоволення. Роман змушує задуматися над своєю поведінкою, навіть якщо не аналізовувати твір. Ці думки приходять самі.
Всеволод Нестайко - справжній майстер слова. Один із небагатьох авторів, хто зміг написати дійсно захоплюючий твір для дитячої аудиторії.
Щороку я їжджу на літні канікули до бабусі. Взагалі-то, не тільки до бабусі, а й до дідуся теж. Вони живуть в селі. У цьому році я теж їздив туди та провів там більше місяця.
У селі добре відпочивати, бо там природа. За селом знаходяться лани, а далі ліс. Ми постійно ходили туди: по суниці чи просто прогулятися. Ще бабуся збирала лікарські трави, а я з собакою Жуком ходив з нею за компанію.
У дворі теж живуть різні тварини: кіт Тишка, кури, гуси, качки, порося без імені та коза Мар'я. Є ще собаки: Жук і Полкан. Полкан - велика вівчарка. Він весь час сидить на ланцюгу. А от з Жуком можна ходити гуляти.
Ще, коли я в селі, я люблю гратися у садку. Там прохолодно та чарівно, як у справжньому лісі.
У селі у мене є друзі. Це сільські діти: Вітя, Артем та Катруся. Ще я дружу з Настею та Дімою, які теж приїжджають до своїх бабусь на літо.
Цього року в нас було багато пригод. Одного разу ми знайшли вороненя, яке випало з гнізда. Ми віднесли його до Артема додому. Потім ми всі разом ходили та ловили в полі ящірок, бо ворони ними харчуються. Вороненя вижило та живе тепер у Артема в сараї. Артем розповідає мені про нього, коли ми листуємося в Інтернеті.