Привіт, Наталко!
-Привіт, Яно!
-Про що ти задумалася?
-Та ось, думаю чи можна щасливим наодинці?
-Цікаве запитання.Я думаю, що ні.
-А чому саме?
-Ось я тобі зараз даю відповідь на запитання, і коли ти дізнаєшся цю відповідь, тобі ж стає радісніше, бо ти сама не могла цього зрозуміти, а друзі до
-А й справді...
-Бувають в житті людини моменти, коли їй хочеться побути на одинці, але хіба не краще, щоб в такий момент тебе підтримали, заспокоїли, розвеселили?
-Так, ти права, адже щастя-це коли ти відчуваєш, що хтось поряд, і він завжди добопоже тобі в скрутній ситуації.
-Ото ж бо й воно, на одинці тяжко бути щасливим!
-А якщо поруч немає людини, яка може вислухати, до що тоді робити?
-Такою людною завжди може бути мама, чи інші близькі.
-А якщо нікого поруч немає, як бути?
-Люди давно вигадали спілкування на відстані, можна просто подзвонити, тоді людина може дати пораду, яка б до вирішити проблему, чи поспівчувати, заспокоїти.
-Дякую тобі, за до
"Ввічливість- одна з хороших та шляхетних рис людини."
Не кожна людина у наш час вирізняється саме цією рисою, з роками про це забувають.
Саме тому французький соціолог Лекомт дю Ноуї вважав, що за мірило культурності якоїсь країни треба вважати ввічливість її громадян, і додавав: "Що суспільство культурніше, так воно буде й увічливе, те ж суспільство, в якому основи ввічливости втрачаються, виявляє безперечний симптом культурного занепаду..."
Ввічиливим потрібно бути завжди, жаль що багато хто про це забуває.
Погодьтесь, як приємно коли ти допоміг щось мамі чи навіть допоміг перевести стареньку бабусю через дорогу.Приємно коли ти йдеш, а тобі усміхається зовсім незнайома людина.
Просто слова подяки можуть виразити твою ввічливість, тому не потрібно забувати цього робити. Чим більше ми будемо щиро дякувати, вітатися, робити іншим добро - світ стане кращим, а люди добрішими,.Адже саме наших людей називають - "Щирі українці", нашу мову - милозвучною та солов'їною.
