Жив собі неслухняний хлопчик Даня. Не слухався він нікого ні тата ні маму ні діда ні бабу. Одного дня він попросив у батьків щоб вони йому купили машинку. Довго просив Даня, але батьки казали *ні*. Він у них питав *чому?*.
А батьки йому сказали: *А ти нас слухаєшся? Ні. От ми тебе не слухаємось*. Даня це почув і потім завжди слухався.
Твір-опис свійської тварини пропоную скласти так: У нашій родині живе свійська тварина. Це собака на ім'я Джесі. Джесі разом з матусею ми знайшли на вулиці ще дитинчам. З того часу вона живе з нами. Джесі не має породи. Вона висока та струнка. Шерсть у моєї улюблениці коричневого кольору, гладенька. По всьому тілу у Джесі є маленькі темні плямки. Вони роблять її дуже кумедною. У Джесі вуха, наче трикутники. Вони чують все, що відбувається навколо. Хвостик у моєї собаки довгий та схожий на бубличок. Щодня Джесі зустрічає мене зі школи радісним гавкотом. Я дуже радий, що одного разу ми врятували їй життя. Тепер вона - наша вірна подруга по життю.
Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося. Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.
Жив собі неслухняний хлопчик Даня. Не слухався він нікого ні тата ні маму ні діда ні бабу. Одного дня він попросив у батьків щоб вони йому купили машинку. Довго просив Даня, але батьки казали *ні*. Він у них питав *чому?*.
А батьки йому сказали: *А ти нас слухаєшся? Ні. От ми тебе не слухаємось*. Даня це почув і потім завжди слухався.