Я розумію слова Солов'я так. Коли цар проміняв цього сірого солов'я але з чистою та з справжньою душою на несправжнього але дуже гарного солов'я, зробив дуже велику помилку.Адже він вигнав солов'я (справжнього) з країни. Але коли цар дуже сильно захворів,то іграшковий соловейко нічим не зміг йому до А справжній як тільки взнав про це зразу же полетів туди щоб підбадьорити царя своєю піснею,або навіть до Так він зміг врятувати царя та щей того царя який вигнав його з країни.Соловей зробив дуже відважний та добрий вчинок.І він показав що любить царя не за корону на голові, а просто самого його.
Отже,не потрібно залишати у біді навіть тих хто тебе скривдив
На мою думку миролюбність , прихильність , доброта – ці високі людські якості вважалися надзвичайно цінними з глибокої давнини і в усі часи. І навіть у наші дні , коли у світі , здається , правлять всепоглинаюча агресія і жадібність , добро , все ж існує , і ця свідомість зігріває душі тих , хто цілком відкритий моральним цінностям , хто прагне до кращого і не сприймає для себе іншого кредо , ніж честь , гідність і благородство.
Однак не даремно стверджували стародавні , що до кожного вчинку людини прикріплено дзеркало , і злість неодмінно обернеться злістю , а добрі діяння завжди повернуться добром.
Я вважаю що , цей постулат не можна зрозуміти занадто буквально , очікуючи , що хороший вчинок повинен повернутися негайно . Насправді ж очікування добра у відповідь на добро – не є прагнення егоїстичне , його не можна сприймати як якусь угоду з вищими силами , прагнучи здійснити добрий вчинок лише в надії на щедру нагороду.
Мені хотілося щоб, доброта ніколи не покидала людину , щоб її життя було зігріте теплим і гідним ставленням оточуючих людей , треба навчитися робити добро просто так , без будь-якої надії на подяку , з найчистішими і безкорисливими намірами , створивши свій власний б життя і думок . До тому , хто жадає до дати мудру пораду або просто вислухати і зрозуміти іншого – справжнє призначення людини, що живе в соціумі.
Отже , можна дійти висновку щоб дії людини носили лише позитивний і творчий характер , були спрямовані на до нужденним , треба думати лише про хороше, направляти свої думки в потрібне русло , намагатися огороджувати свій розум від жадібних і злісних помислів , і тоді звичка робити навколишньому світу добро стане другою натурою , і лише таке життя можна назвати справжнім духовним життям.