Колись давно трапилася одна історія з хлопчиком. Коли мати захотила піти до магазину, а він був у сусідньому місті, вона сказала синові Івану, доглядати свою молодшу сестричку Машу, поки її не буде дома. Іван погодився й мати пішла до магазину. Але хлопчик дуже любив залишатися дома один й зовсім забув про свою двух річну сестричку. Ваня спершу по стрибав на ліжку, потім зайшов до кімнати батьків й знайшов косметику матері. Він у ній по грався й пішов за своїм м'ячиком, тому що мати не дозволяє гратися м'ячем у хаті, а Вані цього так хотілося. Й він дістав з під ліжка м'яч й почав бігати й гратися з ним, поки не розбив мамину любиму вазу. Ваня так злякався, що його мати накаже й згадав, що у нього ж є сестричка й можна сказати, що це вона зробила й його не накажуть. Через декілька годин повернулась мати й побачила, що ваза розбилась й покликала Ваню. Він тот час почав розповідати, що це не я, а Маша. Мама повірила йому й за вчинок дісталося Маші. Настала ніч. Іван пішов спати. Він на мить заплющив очі, а коли розплищив побачив, що перед ним стоїть якесь чудовисько. Ваня так злякався, він швидко встав й побіг по коридору. Але коли він біг коридор не закінчувався, а монстр був все ближче й ближче. Коли Іван більше не міг бігти він впав й готувався до чогось поганого. Коли монстр дійшов до нього він сказав "Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся". Іван начал плакать и просити монстра, щоб відпустив. Монстр узяв хлопця й кинув його у пекло. Коли Іван наляканий летів у низ він тільки й чув "Назад не вернешся!". Ось таке у Івана покарання за брехню, звідки він вже не вернеться.
Електричну енергію отримують на електростанціях багатьма електростанції бувають тепловими (тобто енергія здобувається шляхом спалювання палива), атомними (шляхом розпаду радіоактивних елементів), тощо. Є й такі, що використовують поновлювані джерела енергії - це сонячні, вітряні, припливні та геотермальні електростанції.
Найбільш економічно вигідним на сьогодні є видобуття енергії через спалення викопних видів палива, таких як газ, нафта і вугілля. Єлектроенергія з теплових електростанцій є у більшості випадків найдешевшою. Але у викопного палива є недоліки: по-перше, теплові станції забруднюють атмосферу, а по-друге, ці види палива є вичерпними ресурсами, тобто з часом їхні запаси зменшуватимуться, доки не вичерпаються остаточно. Для сучасного людства, що дуже залежить від викопного палива, це буде катастрофою.
Тому вже доволі давно люди розуміють важливість переходу на альтернативні джерела енергії. Електрику можна отримувати з енергії вітру або сонячних батарей. Замість викопного палива у теплових електростанціях можна спалювати сміття або біогаз, тобто метан, отриманий з органічних відходів. І хоча поки така електрика зазвичай дорожча, ніж отримана від спалювання газу, нафти і вугілля, джерела такої ніколи не вичерпаються. Не вичерпаються і запаси тепла всередині Землі - так звана геотермальна енергія. Саме тому людство повільно збільшує долю електроенергії, що отримана з альтернативних джерел. І це, на мій погляд, цілком правильно.
Це місто не спить. Він вже ніколи не засне … День і ніч сотні тисяч коліс його тіло пестять. Він не скине з себе проводів електричний гніт, Але, повержений в бруд, всім закоханим гріхи відпускає.
Це місто схожий на тебе – молодий хуліган. Він з робочої околиці родом, але «вибився в дамки» І грошима недбало смітить, благо, сповнений кишеню, Тільки втиснутися все ж не може в «буржуйські» рамки.
Він розлігся в степу – дивиться в небо очима вітрин, Гордо тягнеться вгору, відбиваючи будь-які нападки. Він яку завгодно столицю б викликав на ринг І напором своїм поклав би її на лопатки.
У ньому з трущоб убогістю поєднується розкіш палаців, Його тіло – заводи і шахти, і блиск ресторанів … Він по моді одягнений, але з тих нахабних молодиків, Що позначені шрамами (в минулому – криваві рани).
Він буває злегка неохайний, трохи нерозумний, І часом себе вранці відчуває премерзко … Це місто – банкір, пролетар, трохи бандит, І в контрастах його – чарівність юності зухвалою.
Це місто – спортсмен, він хворіє, як ми, за «Шахтар», І вітає нас грізним ревом своїх стадіонів. Він палає в ночі, як неоновий строкатий багаття. Навіть зірки нам здаються ближчими з його териконів …
Це місто – шибайголова, він такий же, як ти … Попереду – павутина доріг і тернисті версти. Спалахують зірки над містом сплячою мрії, І сьогодні, рідний, це наші донецькі зірки!
