Правда ж, ще хочеться ласкавого тепла і сонячного світла? Але вже стукає в віконце опалим листям і стиглими горіхами золота осінь. Вона приходить до нас з яскравими квітами, стиглими плодами, різнобарвним листям, запахами вологої землі і лісових грибів.
Рання осінь, дні блакитні і прозорі. З ранку виходиш під парасолькою і в капюшоні, а прямо біля самого ганку – велика калюжа. Які гарні, які життєдайні ці дощі після виснажливої літньої спеки! Як радує блакить небес, як знову починає зеленіти трава і радіють квіти на клумбах і герань на моєму балконі!
Дивися, як красиво, як казково кращі кравці одягають золоту осінь в свої вишукані шати. На стежки, газони, тротуари і лавки в парку падають і з тихим шерехом лягає різнокольорове листя з кленів, вишень, акацій і тополь. Стоїш як заворожений, а скажений вітер несе бурштинове листя у веселому танку.
Пізньої осені, насправді, природа рідко нагадує про свою чарівність. Вона холодна і млява. У небі нескінченною низкою пливуть сірі хмари, високі темні ялини відбиваються в сірій річці. Холодно, сиро, тужливо. А про себе вже нагадує морозним вітром зла зима.
Зрізали вже в городах навіть останню капусту, і зайцю стало нічого вкрасти. Полетіли спочатку граки і ластівки, за ними потягнулися жайворонки, чаплі, журавлі, гуси. Зяблики, синиці і блакитні сойки не відлітають в теплі краї, вони живуть в густих заростях ожини, шипшини або виноградної лози. Вони харчуються їх насінням і плодами, яскраво-червоними ягодами горобини та ще тим, чим ми, люди, підгодовуємо їх в цей важкий час. Звірі заготовляють їжу на зиму, змінюють вбрання, готують собі теплі житла.
А у селянина хіба мало справ восени? Дуже багато. Насамперед треба прибрати з полів урожай, та укрити його в засіках, щоб добре зберігся. А ще треба заготовити дрова, без яких холоднечу не переживеш, сіно для худоби, гриби і ягоди, сходити на риболовлю і полювання. Треба запастися теплим одягом, тому умільці в'яжуть вовняні шкарпетки, светри, шарфи і рукавиці.
Бачиш, друже, як помітно скоротився день у жовтні? Сутінки починаються вже о п'ятій годині дня. Осінні вечори холодні, вони часто бувають сльотавими або навіть морозними. У такий вечір особливо гостро відчуваєш жалість і співчуття до бездомних людей і тварин, і хочеться всім до нагодувати, обігріти. Так добре під надійним дахом свого будинку, і так не хочеться залишати теплу затишну кімнату! Наллєш собі чашку гарячого чайку, а мама вже напекла миску свіжих пончиків. Раптом дзвінок, і на порозі улюблений друг. Як кажуть, чого ще треба людині!?
Вы ожидали треска и грохота, но ничего неслышите, кроме глухого, однозвучного шума, похоже-го на очень отдаленный гром. Вместо чудовищнойломки, столкновений и дружного натиска, вы видитебезмятежно лежащие, неподвижные груды изломан-ного льда, наполняющего всю реку от берега до берега.Поверхность реки изрыта и взбудоражена, точно поней великан-пахарь и тронул ее своим гро-мадным плугом. Воды не видно ни капли, а только лѐд,лѐд и лѐд. Ледяные холмы стоят неподвижно, но у васкружится голова, и кажется, что мост вместе с ва-ми и с публикой куда-то уходит. Тяжѐлый мостмчится вдоль реки вместе с берегами и рассекаетсвоими быками груды льда. Вот одна большая льдина,упершись о бык, долго не пускает мост бежать отнее, но вдруг, как живая, начинает ползти по быкувверх, прямо к вашему лицу, словно хочет проститьсяс вами, но, не выдержав своей тяжести, ломается надва куска и бессильно падает. Вид у льдин грустный,унылый. Они как будто сознают, что их гонят из род-Диктант как прием обучения орфографии, пунктуации, развития речи учащихся16ных мест куда-то далеко, в страшную Волгу, где,насмотревшись ужасов, они умрут, обратятся в ни-что.Скоро холмы начинают редеть, и между льди-нами показывается темная, стремительно бегущаявода. Теперь обман исчезает, и вы начинаете видеть,что двигается не мост, а река. К вечеру река уже по-чти совсем чиста ото льда.
Правда ж, ще хочеться ласкавого тепла і сонячного світла? Але вже стукає в віконце опалим листям і стиглими горіхами золота осінь. Вона приходить до нас з яскравими квітами, стиглими плодами, різнобарвним листям, запахами вологої землі і лісових грибів.
Рання осінь, дні блакитні і прозорі. З ранку виходиш під парасолькою і в капюшоні, а прямо біля самого ганку – велика калюжа. Які гарні, які життєдайні ці дощі після виснажливої літньої спеки! Як радує блакить небес, як знову починає зеленіти трава і радіють квіти на клумбах і герань на моєму балконі!
Дивися, як красиво, як казково кращі кравці одягають золоту осінь в свої вишукані шати. На стежки, газони, тротуари і лавки в парку падають і з тихим шерехом лягає різнокольорове листя з кленів, вишень, акацій і тополь. Стоїш як заворожений, а скажений вітер несе бурштинове листя у веселому танку.
Пізньої осені, насправді, природа рідко нагадує про свою чарівність. Вона холодна і млява. У небі нескінченною низкою пливуть сірі хмари, високі темні ялини відбиваються в сірій річці. Холодно, сиро, тужливо. А про себе вже нагадує морозним вітром зла зима.
Зрізали вже в городах навіть останню капусту, і зайцю стало нічого вкрасти. Полетіли спочатку граки і ластівки, за ними потягнулися жайворонки, чаплі, журавлі, гуси. Зяблики, синиці і блакитні сойки не відлітають в теплі краї, вони живуть в густих заростях ожини, шипшини або виноградної лози. Вони харчуються їх насінням і плодами, яскраво-червоними ягодами горобини та ще тим, чим ми, люди, підгодовуємо їх в цей важкий час. Звірі заготовляють їжу на зиму, змінюють вбрання, готують собі теплі житла.
А у селянина хіба мало справ восени? Дуже багато. Насамперед треба прибрати з полів урожай, та укрити його в засіках, щоб добре зберігся. А ще треба заготовити дрова, без яких холоднечу не переживеш, сіно для худоби, гриби і ягоди, сходити на риболовлю і полювання. Треба запастися теплим одягом, тому умільці в'яжуть вовняні шкарпетки, светри, шарфи і рукавиці.
Бачиш, друже, як помітно скоротився день у жовтні? Сутінки починаються вже о п'ятій годині дня. Осінні вечори холодні, вони часто бувають сльотавими або навіть морозними. У такий вечір особливо гостро відчуваєш жалість і співчуття до бездомних людей і тварин, і хочеться всім до нагодувати, обігріти. Так добре під надійним дахом свого будинку, і так не хочеться залишати теплу затишну кімнату! Наллєш собі чашку гарячого чайку, а мама вже напекла миску свіжих пончиків. Раптом дзвінок, і на порозі улюблений друг. Як кажуть, чого ще треба людині!?