Все може статися. Селфі, які ми робимо, увічнюючи себе, коханого (або кохану), у вигадливих позах та на найрізноманітніших об*єктах, ну просто ні в яке порівняння не йдуть з пересічними нудними фото, де родина з напруженими обличчями дивиться в об*єктив і чекає, доки з нього «вилетить пташка». В крайньому разі, на цих обличчях вони зображують посмішку, але здебільшого це вельми серйозні постаті, одягнені все найкраще, що мають.
Так, родинні фото мають небагато спільного з тими, які ми робимо з самих себе на фоні розкішних інтер*єрів або екзотичних пейзажів. Але чому, чому вони є такими дорогими й милими нашому серцю? Думаю, що старі родинні фото – це привіт нашим нащадкам від наших предків, це біографія родини, це, якщо хочете, машина часу, зв*язок часів. Це передана атмосфера епохи, в якій цікаво все – від фасонів суконь до меню на святковому столі вашого дідуся або й прадіда.
Старі пожовклі знімки ми завжди розглядаємо з насолодою. Адже наше життя скороминуще, а те, що вчора нам здавалося вічним і непорушним, завтра стає лише спомином. Сімейні фото з роками стають лише більш цінними, адже з ними ми можемо повернутися в минуле.
Тож нехай буде селфі, воно з часом теж буде для когось родинним надбанням, реліквією. Але й сімейні фото мають зайняти почесні місця на шпальтах вашої галереї.
Наше покоління має безліч речей, що свідчать про технічний розвиток світу. Ми користуємось мобільним телефоном, працюємо на комп'ютері, дивимося кінофільми та мультики, користуємось інтернет-мережею, та чи звертаємо ми увагу на книги?Чи часто буваємо у бібліотеці?
Особисто я добре ставлюся до книг. Хтось, звичайно, скаже, що краще подивитись фільм і не марнувати купу часу.Можливо воно й так, але краще прочитати книгу та уявити усіх персонажів, природу.Книги є нашим минулим теперишнім, а можливо й майбутнім. Варто згадати, як у дитинстві нам читали казки, як перед нами поставали гарні та розумні принцеси, мужні принци, жахливі чудовиська та, звичайно, улюблені всими, персонажі народних казок: Колобок, Лисичка-Сестричка, ведмеді, вовки і безліч усіляких тваринок. Як чудово було уявляти їх зовнішність, а іноді й продовження історій.
Тож, знання--це скарб, а книга--ключ до нього.