1)x=2 x=-1/3 x=1/3
2)y=-1 y=1
3)x=-1 x=2-√3 x=2+√3
4)x=-1 x=1
5)x=-1 x=1 x=-√2 x=√2
Объяснение:
1)9x³-18x²=x-2
9x²(x-2)-(x-2)=0
(x-2)(9x²-1)=0
(x-2)(3x-1)(3x+1)=0
x-2=0 3x-1=0 3x+1=0
x=2 x=1/3 x=-1/3
2)y³-y²=y-1
y²(y-1)-(y-1)=0
(y-1)(y²-1)=0
(y-1)(y-1)(y+1)=0
y=-1 y=1
3)x³-3x²-3x+1=0
(x³+1)-3x(x+1)=0
(x+1)(x²-x+1)-3x(x+1)=0
(x+1)(x²-x+1-3x)=0
(x+1)(x²-4x+1)=0
x+1=0 x²-4x+1=0
x=-1 D=16-4=12
x=(4-2√3)/2 = 2-√3 x=(4+2√3)/2 = 2+√3
4)x⁴-2x³+2x-1=0
(x⁴-1)-2x(x²-1)=0
(x²-1)(x²+1)-2x(x²-1)=0
(x²-1)(x²+1-2x)=0
x²-1=0 x²-2x+1=0
x=-1 x=1 (x-1)²=0
x=1
5)x⁴-3x²+2=0
x²=t
t²-3t+2=0
D=9-8=1>0
t₁+t₂=3 t₁t₂=2 t₁=1 t₂=2
x²=1 x=-1 x=1
x²=2 x=-√2 x=√2
Поліанна – 12-річна дівчинка, в якої померли батьки. На всьому світі у неї залишилася тільки тітка Поллі. До речі ім'я дівчинки складено з імен двох сестер: тієї самої тітки і імені матері – Ганни. Мама маленької героїні померла кілька років тому, а батько – зовсім недавно, і тепер дівчинці доведеться жити у тітки — сухий, манірної дами, яка сприймає виховання племінниці як виконання боргу. Тітка Поллі переживає, що дитина може зіпсувати оздоблення кімнат і поселяє дівчинку на горищі.
Полліанна приїжджає поїздом, з собою у неї валіза, правда, напівпорожня. Основний багаж дівчинки — книги, які дісталися в спадок від батька. Полліанна знайомиться з тіткою, а потім піднімається в свою нову кімнату. Служниця Ненсі, допомагає дівчинці розібрати речі, здивована тим, що дівчинці сподобалося своє горище.
Весь будинок в цілому має розкішну обробку і затишний, а в приміщенні, де буде жити маленька сирота, звичайно, є все необхідне: ліжко, комод, шафа, стільці, але немає ні картин, ні килимів, які так сподобались Полліанні внизу, ні навіть дзеркала. Дівчинка пояснює, що з таким видом з вікна не потрібні картини, а в дзеркалі вона бачила свої веснянки і розчаровувалася. І навіть те, що у неї так небагато речей — теж добре, адже для того, щоб розкласти їх по шафах потрібно зовсім небагато часу.
Час йде і виявляється, що Полліанна завжди така — радіє кожній дрібниці, і навіть в неприємностях вміє знаходити щось хороше. Виявилося, що це така гра. Їй навчив дівчинку її батько. Одного разу Поллианні на Різдво дісталися в подарунок милиці, і тато сказав, що це дуже добре, що вони їм не потрібні. З тих пір вона так і грає, прагнучи знаходити привід для радощів навіть у самих сумних речах.
Через кілька місяців трапляється нещастя. Переходячи дорогу, Полліанна потрапляє під машину. Доктора кажуть, що ходити вона ніколи не буде. Дівчинка більше не може грати в свою гру. І тут усі жителі містечка, які дізналися і полюбили маленьку сироту за її життєлюбність, починають приходити в будинок і розповідають як вони самі змінилися завдяки її грі. Це підтримує дівчинку. Навіть її тітка сильно змінилася, ставши куди м'якше характером. Тепер вона сильно переживає за свою племінницю і зовсім не з почуття обов'язку. Її бажання до дівчинці таке велике, що вона навіть згодна помиритися з колишнім нареченим, за якого так і не вийшла заміж. Тепер він — лікар. І тільки він може до Поліанні знову почати ходити.
Кінець у повісті радісний, як його головна героїня. Тітка Поллі виходить заміж за доктора, а її племінниця долає свою недугу. А ще дівчинка знайшла чому порадіти навіть у цієї хвороби. Якщо б вона не потрапила в аварію тітка не помирилася зі своїм нареченим. Чудова повість американської письменниці Елінор Портер і її головна героїня вчать нас тому, що в житті не можна впадати у відчай, щоб не трапилося. Тому що для радощів завжди є привід, треба тільки його знайти.