періодичні зміни умов середовища.
зміни, що повторюються в навколишньому середовищі з дня надень, з року в рік через певні проміжки часу (періоди), називають періодичними. у природі нашої країни протягом року змінюються кількість надходження сонячного світла і тепла, температура повітря, опади. змінюються відповідно пори (сезони) року — весна, літо, осінь, зима. такі зміни називаються сезонними.
щодоби відбувається зміна дня і ночі. такі зміни називаються добовими.
як ви вже знаєте, сезонні зміни зумовлені рухом землі навколо сонця, а добові — навколо своєї осі.
періодичні зміни умов середовища пов'язані з рухом нашої планети навколо сонця та навколо своєї осі.
пристосування рослин до періодичних змін умов середовища. коли змінюються день і ніч, то відповідно змінюються освітлення, температура і вологість повітря.
пристосування рослин до зміни пір року вам добре відомі.
взимку рослини перебувають у стані спокою. їхні корені не поглинають воду, по стеблу не рухаються речовини. навесні, коли земна поверхня починає більше отримувати від сонця світла і тепла, змінюються умови середовища — волога, що еу ґрунті, стає доступною кореням рослин. рослини починають швидко рости і розвиватись. улітку вологи, світла і тепла вистачає, щоб продовжували ріст і розвиток рослин. восени світловий день коротшає, ночі довшають, температура повітря знижується. вода не може надійти у корені. за таких умов ріст і розвиток рослин уповільнюються, у багатьох із них опадає листя. це біологічне явище називають листопадом (мал. 143).
листопад — дуже важливе пристосування рослин до умов зими. якби листяні дерева нашої місцевості не скидали на зиму листя, вони загинули б, тому що листя продовжувало б випаровувати воду, в той час як її надходження з мерзлого ґрунту припинилося. ялина і сосна легко переносять узимку тимчасову нестачу води. хвоя випаровує її набагато менше, ніж листки листяних дерев.
рослини пристосувалися до або збільшення світлового дня, зниження або підвищення температури повітря і ґрунту, кількості вологи та ін.
пристосування тварин до періодичних змін умов середовища. під впливом чинників неживої природи відбуваються періодичні зміни і в житті тварин. одні з них пристосувалися до активного життя вдень, інші — вночі. наприклад, горобці, ластівки — денні птахи, а сови, пугачі — нічні.
сови полюють уночі, тому в них дуже гострий зір і прекрасний слух. великі і опуклі очі сови вловлюють найслабше світло. саме тому вони добре бачать не тільки в сутінках, а й у темряві.
кажани також нічні тварини. але на відміну від сов — вони орієнтуються в темряві за власних звукових сигналів. це є пристосування кажанів до нічного способу життя.
метелики павичеве око і білан капустяний активні вдень, а бражник березковидний — уночі (мал. 144). денні метелики мають яскраве забарвлення та добре розвинений зір, а в нічних забарвлення невиразне і розвинений нюх.
пристосуваннями тварин до добових змін умов
середовища є різна активність у світлу й темну пору.
Для попадания в определённый отдел клетки белок должен обладать специфической меткой. В большинстве случаев такой меткой является часть аминокислотной последовательности самого белка (лидерный пептид, или сигнальная последовательность белка), но в некоторых случаях меткой служат посттрансляционно присоединённые к белку олигосахариды.
В процессе эволюции клетками было выработано четыре основных механизма для противодействия агрегации белков. Первые два — повторное сворачивание (переукладка) с шаперонов и расщепление протеазами — встречаются как у бактерий, так и у высших организмов. Аутофагия и накопление неправильно свёрнутых белков в особых немембранных органеллах характерны для эукариотов.
Важность нормальной работы шаперонов для функционирования организма может быть проиллюстрирована на примере шаперона α-кристаллина, входящего в состав хрусталика глаза человека. Мутации в этом белке приводят к помутнению хрусталика из-за агрегирования белков и, как результат, к катаракте.
По механизму катализа Международный союз по биохимии и молекулярной биологии выделяет несколько классов протеаз, среди них сериновые протеазы, аспарагиновые протеазы, цистеиновые протеазы и металлопротеазы.
При макроаутофагии участок цитоплазмы (часто содержащий какие-либо органоиды) окружается мембранным компартментом, похожим на цистерну эндоплазматического ретикулума. В результате этот участок отделяется от остальной цитоплазмы двумя мембранами. Такие двухмембранные органеллы называются аутофагосомами.
Сигнальную функцию выполняют белки-гормоны, цитокины, факторы роста и др.
Гормоны переносятся кровью. Большинство гормонов животных — это белки или пептиды.
Исследования чистых белков в контролируемых условиях полезны для определения их функций: кинетических особенностей каталитической активности ферментов, относительного сродства к различным субстратам и т. п. Исследования белков in vivo в клетках или в целых организмах предоставляют дополнительную информацию о том, где они функционируют и как регулируется их активность.
Объяснение:
(прости если не то)
