Объяснение:
1. Почки находятся за брюшной частью тела, на уровне двух нижних грудных и двух верхних поясничных позвонков.
2. Мочеточники — проводящие каналы — «посредники» между почками и мочевым пузырем.
3. Вместимость мочевого пузыря составляет примерно 0,5 л. По другим данным, у мужчин в норме она составляет 350–750 мл, у женщин — 250–550 мл.
4. Мочеиспускательный канал — выводит мочу при мочеиспускании, а также выводит сперму в момент эякуляции.
5. Длина мочеточников варьирует от 28 до 34 см.
6. Снаружи почки покрыты фиброзной капсулой.
7. Основные функции почек - очищение организма от токсических веществ, выведение лишней жидкости.
Надеюсь
Аналіз — це мислений розподіл предмета чи явища на складові компоненти, ознаки, властивості.
Синтез — навпаки мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.
Узагальнення — виокремлення на підставі порівняння головного, загального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об’єкта.
Абстракція — виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ, або понять.
Конкретизація — перехід від загального до часткового, реальний зв’язок теорії з практикою.
Без асоціацій мислення не буває. Розрізняють три типи асоціацій:
за суміжністю;
за подібністю;
за контрастом.
Асоціаціями ми називаються елементарні зв’язки уявлень і понять між собою, завдяки яким одне з’явлене уявлення або поняття викликає інші.
Судження — основа розуміння. Судження — най ший акт мислення, що відображає зв’язки предметів і явищ або певних ознак. Судження відповідає на питання, яке виникло у процесі діяльності.
Умовиводи — це утворення нового судження із декількох суджень. Умовивід, який знімає невизначеність і дає відповідь на запитання, усвідомлюється як розуміння.
Розуміння — це задоволення пізнавальної потреби, відповіді на питання, що виникають на зв’язки між предметами та явищами.
Індуктивними умовиводами (або індукцією) називається процес переходу одиничних, часткових суджень до загального судження.
Дедуктивними умовиводами (або дедукцією) називається процес переходу від судження, котре висловлює якесь загальне положення, до судження, що висловлює вужчі положення або частковий випадок.
Уява або фантазія — це вища форма розумової діяльності, психічний процес створення нових комбінацій образів предметів, ситуацій, обставин шляхом перетворення наявних у людини знань.
Зокрема, розрізняють два види уяви — відтворювальну і творчу. Все залежить від якості вхідних знань людини та психологічної установки (про них ми поговоримо значно нище).
Також, психологи виділяють кілька видів мислення:
Наочно-дійове мислення — це первісне мислення. Суть його полягає у тому, що розв’язання завдання безпосередньо міститься у самій діяльності, коли розумовий та практичний її боки постають в органічній єдності. В елементарній формі воно властиве дітям раннього віку, які думають, діючи з предметами, і, маніпулюючи ними, розкривають нові істотні їх властивості. Наочно-дійове мислення в розвиненому вигляді властиве й дорослій людині. Особливо необхідне воно тоді, коли найефективніший розв’язок завдання можливий саме у процесі практичної діяльності. Наочно-дійове мислення притаманне людям тих професій, які за змістом потребують практичного аналізу, різноманітного комбінування та конструювання, наприклад: шахістам, конструкторам, винахідникам.
Наочно-образне мислення — це коли люди здебільшого мислять схематичними та символічними образами, і за до уяви відтворюють ці образи у об’єктах, шляхом незвичного поєднання властивостей і характеристик. Такий тип мислення у поетів, художників, дизайнерів, архітекторів.
Інтуїтивне мислення — представлено уявою та фантазією.
Піддаються розвитку і тренуванню типи мислення:
Теоретичне мислення — це навчання законів та правил, зв’язків на рівні закономірностей і тенденцій. Теоретичне мисленням порівнюють з емпіричним. Але вони відрізняються за характером узагальнень. Так, в теоретичному мисленні має місце узагальнення абстрактних понять, а в емпіричному виділення ознак через порівняння.
Практичне мислення — це процес фізичної реалізації знань у щось матеріальне. Іноді може бути складнішим, за теоретичне мислення, адже часто розгортається при екстремальних обставинах і при відсутності умов для перевірки гіпотези.
Логічне мислення — тут, все зрозуміло, наголос іде на поняття судження. Логіка, як уміння думати послідовно й несуперечливо потрібна нам у житті від задач, щось вибрати собі у магазині, переконувати аргументовано спів бесідників, до вирішення складних технічних і напружених бізнес задач. Логічне мислення, вважаємо є підґрунтям критичного мислення та аналітичного мислення.
Особливостю аналітичного мислення є обов’язковий аналіз ситуації з ретельним обмірковуванням та зважуванням всіх «за і проти», з подальшим ухваленням незалежного рішення чи видачі якогось результату.
Репродуктивне мислення — це вид мислення, яке забезпечує рішення задачі, спираючись на відтворення вже відомих людин в. Нове завдання співвідноситься з уже відомою схемою рішення. Тим не менше репродуктивне мислення завжди вимагає виявлення певного рівня самостійності.
Продуктивне мислення — це творче мислення. У творчому мисленні домінують наступні особливості: оригінальність вирішення проблеми, семантична гнучкість, що дозволяє бачити об’єкт під новим кутом зору, образна адаптивна гнучкість, яка робить можливим трансформацію об’єкта з розвитком потреби в його пізнанні, семантично спонтанна гнучкість продукування різноманітних ідей щодо невизначених ситуацій.
