Пыре́й (лат. Elytrígia) — род семейства Злаки, включает около 100 видов многолетних травянистых растений. Представители рода происходят из умеренных областей Евразии и северо-западных районов Северной Америки.
Пырей
асчитывается около 30 видов пырея, которые распространены во внетропических областях обоих полушарий. Иногда в род пырея включают род житняка. В России наиболее распространен пырей ползучий, встречающийся в посадках и посевах всех культур. Разрезанные корневища легко приживаются и дают новую поросль. При сильном засорении заглушает посевы.
Старое латинское название этого растения в переводе означает - огонь полей ползучий. Действительно, для земледельца это растение весьма неприятно. Зато животноводы от него в восторге, именно это растение дает основной урожай сена. В южных районах пойменные луга с пырейным травостоем считаются наиболее ценными сенокосными угодьями, давая до 5-6 тонн сена с гектара.
А для полевода и огородника пырей ползучий превращается в постоянный кошмар. Корневища пырея не имеют периода покоя и трогаются в рост при малейшем повреждении. При этом в хороших условиях, на рыхлых, плодородных почвах пырей размножается только корневищами, не утруждая себя цветением. Семена же образуются при уплотнении и иссушении почвы, в сухие годы, и при затруднительном развитии корневищ. Однако и в этом случае большая часть семян невсхожа, остается недоразвитой. На грядке пырей так же размножается обычно только вегетативно.
Корневища пырея ползучего в почве могут достичь нескольких сотен километров на гектар по длине, тогда на них насчитывается около 250 млн. почек, каждая из которых
ответ:Жіноча статева система (лат. Female systemata genitalia) — систем організму жінки, відповідальна за репродуктивну і ендокринну функції (секреція статевих гормонів, що забезпечують нормальне функціонування репродуктивної системи і організму жінки в цілому[1]).
Складається зі статевих органів та статевих ознак: первинних (геніталії, молочні залози) і вторинних (наприклад, тип розподілу жирової тканини, тип оволосіння).
Жіночі статеві органи поділяються на зовнішні та внутрішні, межею між якими є гімен (за його наявності) чи вхід у вагіну. Зовнішні геніталії — вульва (лобковий горб, великі та малі статеві губи, клітор (голівка та каптур), промежина, гімен, вхід у вагіну, отвів сечівника), забезпечують сексуальну насолоду, виділення менструацій та сечі.
Внутрішні геніталії (вагіна, матка та її придатки (фаллопієві труби і яєчники) — відповідають за репродуктивну функцію (коїтус, запліднення, вагітність, пологи).
При народженні у жінок вже є певний[який?] запас яйцеклітин, і після менархе в пубертаті (11 – 15 років) вони витрачаються протягом менструальних циклів[2] дітородного періоду до менопаузи (45 – 55 років) внаслідок зниження секреції прогестерону та естрогену[2][3].
Чолові́к (множина — чоловіки)[1] — це доросла людина чоловічої статі, однієї з двох статей роду людей (людина іншої статі — жінка). Символ чоловіка — ♂, символ Марса. Немовлята чоловічої статі часто асоціюються у західноєвропейських культурах з блакитним кольором, у той час як немовлята жіночої статі, — з рожевим.
Объяснение:
