Kutubxona (arab. kutub - "kitoblar", fors. xona - "uy") axborot yigʻiladigan joydir. Bunda axborot kitob, gazeta, jurnal, video- va audiotasma, optik disk va hk shaklda boʻlishi mumkin. Kutubxonalar tashkilot (jamoat) yoki jismoniy shaxs (shaxsiy kutubxona) tomonidan tashkil etilishi mumkin.
Kutubxona — bosma va ayrim qoʻlyozma asarlardan ommaviy foydalanishni taʼminlovchi madaniy-maʼrifiy va ilmiy muassasa; muntazam ravishda bosma asarlar toʻplash, saqlash, targʻib qilish va kitobxonlarga yetkazish, shuningdek, axborot-bibliografiya ishlari bilan shugʻullanadi, ommaning madaniy saviyasini oshirishda faollik koʻrsatadi. Kitobxonlarga xizmat koʻrsatish K.ning asosiy faoliyati boʻlib, qolgan barcha faoliyatlar (kitob fondini butlash va uni tashkil etish, fond mazmunini yoritish, uni kitobxonlarga yetkazish qabilar) asosiy faoliyat uchun xizmat kiladi. Kitobxonlarga xizmat koʻrsatishning asosiy maqsadi ularni axborot va adabiyotga boʻlgan talablarini imkon boricha toʻliq qondirish va adabiyot tanlashlariga yordam berishdan iborat. Har bir K. oʻz turiga koʻra kitobxonlarni tabaqalarga boʻlib, alohida kitobxonlar guruhlariga ajratgan holda xizmat koʻrsatishni tashkil qiladi. Adabiyotlar targʻibotining barcha shakl va usullari kitobxonlar talabini imkon qadar toʻliq va tezkorlik bilan qondirishga qaratiladi.
Щоб довести твердження» Прислів'я – мудрість народу", треба перш за все зрозуміти, що таке мудрість. У казках, оповіданнях, легендах мудреці завжди зображуються літніми людьми. Вони прожили довге життя. У ньому було все: радість і горе, щастя і невдачі. Кожна нова подія на життєвому шляху, навіть нещасна, збагачувала людину досвідом, знаннями, почуттями, тобто робила її мудрішою. Отже, мудрість-це знання і життєвий досвід, які приходять з роками.Народ, так само як і людина, народжується, розвивається, набуває досвіду. На жаль, він може навіть померти, якщо нові покоління не враховуватимуть досвід своїх предків. Народна мудрість-це досвід багатьох поколінь. Він накопичувався сотні, а може, і тисячі років. Кожне нове покоління вдосконалювало знання, отримані від дідів-прадідів.Прислів'я та приказки – це настанови батьків своїм дітям. Вони вчать, як треба жити в суспільстві, ставитися до людей, які риси характеру в собі потрібно виховувати, а які, навпаки, викорінювати, як бур'ян. Тобто в кожному прислів'ї і кожній приказці відображаються моральні слова.Народи відрізняють один від одного за кольором шкіри, звичками, мовою, смаками, але всіх їх об'єднують загальнолюдські цінності: патріотизм, честь, розум, дружба, повагу до людей. Всі вони засуджують неробство, жадібність, марнославство, брехня. Ось тому прислів'я різних народів дуже схожі. Італієць скаже:»Не знаючи курсу, не піднімай вітрила". Український його підтримує:»не знаючи броду, не суйся у воду". Мудрі китайці кажуть:»сказане слово, як пущена стріла". З ними погодяться всі народи, а українці скажуть: «Слово не стріла, а глибше ранить».Отже, прислів'я та приказки – мудрий учитель, який завжди дасть добру пораду, до в біді, втішить в печалі. Варто тільки слухати їх, тому що це голос народу, який мчить крізь століття.схожі статті.
