Вільям Шекспір написав трагедію "Ромео і Джульєтта" кілька століть назад, але ця історія трагічного кохання залишається актуальною і на сьогоднішній день.
Основою трагедії "Ромео і Джульєтта" є безперервна боротьба старого, яке не хоче йти, і нового, яке в підсумку переможе. Вічна війна між двома сім'ями Капулетті і Монтеккі, яка якщо спочатку і мала причину, то з часом вона забулася. Самі сім'ї начебто захищають свою честь і не збираються припиняти багаторічні чвари і від цього страждають всі жителі Верони.
Але все ж, головним в цій трагедії є любов Ромео і Джульєтти. Любов, яка здатна припинити ці безглузді розборки між Монтеккі і Капулетті. Хлопець і дівчина з цих сімей полюбили один одного. Автор дуже красиво зобразив розвиток їх почуттів.
Ромео і Джульєтта ще занадто молоді, їх серця чисті, вони знаходять в кожному дні щось прекрасне, а зустрівши один одного, ще й відчувають почуття неймовірного щастя. Почуття, які відчувають головні герої, йдуть в розріз з встановленими правилами їх батьків. Адже боротьба, яка тривала між їхніми родинами, не може так тривати. Не дивлячись, на те, що герої молоді та здавалося б наївні, але вони з самого початку розуміють, що їх любов закінчитися сумно. Це видно в кожній розмові між Ромео і Джульєттою.
Головні герої борються за право самим вибирати, кого любити, але їх оточує жорстока ворожнеча. Через це Джульєтта, випивши зілля сну, після береться за зброю, адже Ромео, думаючи, що вона мертва і сам помирає. А вона без нього не уявляє своє життя і вмирає. Джульєтта тільки почала пізнавати почуття любові, але полюбити вдруге вона не зможе і єдиний померти разом зі своїм коханим.
Любов між ними тривала менше тижня, але вона протистояла застарілим поглядам їх сімей. Саме смерть дітей, нарешті змогла помирити Капулетті і Монтеккі. Тільки втративши щось настільки важливе, сім'ї розуміють, що через них загинуло їхнє майбутнє. У смерті Ромео і Джульєтти з'являється така мораль: почуття людей є набагато важливіше, ніж давні станові забобони.
В устьях Буга и Днепра возникли укрепленные города Николаев и Херсон с верфями для постройки кораблей. На Днепре был выстроен главный город Новороссии Екатеринослав. На Черном море строился военный флот и для него был основан военный порт Севастополь в превосходной гавани. Чтобы ускорить заселение края, Потемкин отовсюду созывал поселенцев, давая льготы русским людям, шедшим сюда с севера, покровительствуя инородцам (армянам, грекам и местным татарам), приглашая, наконец, немецких колонистов из Германии. Русским вельможам отводились в Новороссии громадные земли для того, чтобы они заселяли их своими крестьянами. Чтобы показать, какие формы хозяйства и какие промыслы можно было создать в Новороссийском крае, Потемкин выписывал сюда специалистов с европейского юга и с их помощью устраивал виноградники, фруктовые сады, шелководство и т.п. В короткое время в Новороссии положены были прочные начатки гражданственности, и Потемкин просил императрицу Екатерину посетить его любимую Новороссию, чтобы лично удостовериться в достигнутых успехах. Екатерина согласилась и в 1787 г. посетила Крым.
В устьях Буга и Днепра возникли укрепленные города Николаев и Херсон с верфями для постройки кораблей. На Днепре был выстроен главный город Новороссии Екатеринослав. На Черном море строился военный флот и для него был основан военный порт Севастополь в превосходной гавани. Чтобы ускорить заселение края, Потемкин отовсюду созывал поселенцев, давая льготы русским людям, шедшим сюда с севера, покровительствуя инородцам (армянам, грекам и местным татарам), приглашая, наконец, немецких колонистов из Германии. Русским вельможам отводились в Новороссии громадные земли для того, чтобы они заселяли их своими крестьянами. Чтобы показать, какие формы хозяйства и какие промыслы можно было создать в Новороссийском крае, Потемкин выписывал сюда специалистов с европейского юга и с их помощью устраивал виноградники, фруктовые сады, шелководство и т.п. В короткое время в Новороссии положены были прочные начатки гражданственности, и Потемкин просил императрицу Екатерину посетить его любимую Новороссию, чтобы лично удостовериться в достигнутых успехах. Екатерина согласилась и в 1787 г. посетила Крым.
Вільям Шекспір написав трагедію "Ромео і Джульєтта" кілька століть назад, але ця історія трагічного кохання залишається актуальною і на сьогоднішній день.
Основою трагедії "Ромео і Джульєтта" є безперервна боротьба старого, яке не хоче йти, і нового, яке в підсумку переможе. Вічна війна між двома сім'ями Капулетті і Монтеккі, яка якщо спочатку і мала причину, то з часом вона забулася. Самі сім'ї начебто захищають свою честь і не збираються припиняти багаторічні чвари і від цього страждають всі жителі Верони.
Але все ж, головним в цій трагедії є любов Ромео і Джульєтти. Любов, яка здатна припинити ці безглузді розборки між Монтеккі і Капулетті. Хлопець і дівчина з цих сімей полюбили один одного. Автор дуже красиво зобразив розвиток їх почуттів.
Ромео і Джульєтта ще занадто молоді, їх серця чисті, вони знаходять в кожному дні щось прекрасне, а зустрівши один одного, ще й відчувають почуття неймовірного щастя. Почуття, які відчувають головні герої, йдуть в розріз з встановленими правилами їх батьків. Адже боротьба, яка тривала між їхніми родинами, не може так тривати. Не дивлячись, на те, що герої молоді та здавалося б наївні, але вони з самого початку розуміють, що їх любов закінчитися сумно. Це видно в кожній розмові між Ромео і Джульєттою.
Головні герої борються за право самим вибирати, кого любити, але їх оточує жорстока ворожнеча. Через це Джульєтта, випивши зілля сну, після береться за зброю, адже Ромео, думаючи, що вона мертва і сам помирає. А вона без нього не уявляє своє життя і вмирає. Джульєтта тільки почала пізнавати почуття любові, але полюбити вдруге вона не зможе і єдиний померти разом зі своїм коханим.
Любов між ними тривала менше тижня, але вона протистояла застарілим поглядам їх сімей. Саме смерть дітей, нарешті змогла помирити Капулетті і Монтеккі. Тільки втративши щось настільки важливе, сім'ї розуміють, що через них загинуло їхнє майбутнє. У смерті Ромео і Джульєтти з'являється така мораль: почуття людей є набагато важливіше, ніж давні станові забобони.