Першим містом, яке почало виготовлення монет, вважається Ольвія, заснована в 647-646 р. до н. е. Вже у VI ст. до зв. е. Ольвія випускала свої перші монети, які, на відміну інших давньогрецьких грошей, виготовлялися за іншою технологією. Коли в інших грецьких містах-державах монети карбувалися, ольвіополіти їх виливали у спеціальних формах-матрицях. Перші відомі монети називалися асами і на вигляд нагадували дельфінів .
Набагато найчастіше на українських землях зустрічаються монети стародавнього Риму: срібні денарії імператорської епохи часів правління імператорів Траяна, Луція, Андріана, Марка Аврелія, Коммода та ін.
Перші власні монети стали карбувати за князя Володимира Великого (980–1015), вони називалися київськими златниками та срібниками. Наразі відомо багато зразків цих князівських монет. Златник Володимира мав вагу 4,4 р., срібник — довільну вагу від 1,73 до 4,68 р. На лицьовій стороні цих монет карбувалися зображення самого князя, на зворотному — княжий родовий знак (тризуб). Великої ролі економіки ці монети не грали, а були більш символом величі і влади князя Володимира.
За часів, коли Україна входила до складу СРСР, у обігу перебували гроші радянського зразка — карбованець. Також за часів СРСР назва «рубль» українською мовою офіційно перекладалася як «карбованець»; найменування «карбованець» було зазначено на радянських банкнотах у числі найменувань титульними мовами всіх республік Союзу. Відповідно до позначень «крб» маркувалися товари, україномовна друкована продукція та ін .
В результаті проведення всенародного Референдуму Україна проголосила свою незалежність у 1991 році і випустила власні гроші, які називалися Купонами[22].
Одноразові відрізні купони було запроваджено листопаді 1990 року й друкувалися до грудня 1991 року на аркушах формату А4 як із водяними знаками, і без них. Купони мали силу лише у невідрізаному стані — у аркушах і з печаткою організації: відділення пошти, інституту, заводу, ощадкаси, їх видавшей[23].
Відрізані купони без печаток у центрі листів вважалися недійсними.
Вони видавалися разом із зарплатою і мали гаситися: проколюватись або штампуватися в магазині. З січня до вересня 1991 року на купонах друкувалася область, наприклад: ХАР - Харківська, ДОН - Донецька; з жовтня по грудень 1991 купони були єдині для всієї України. 12 січня 1992 року, із запровадженням купоно-карбованця, відрізні купони припинили ходіння.
1992 року у Франції, Італії та Канаді були надруковані банкноти з новою валютою — гривнею. У 1992—1993 роках під час операції «Щит України» контейнери з новою валютою було переправлено на Україну морським шляхом та повітрям під охороною співробітників спецпідрозділу «Альфа». Робота зі створення банкнот проходила під егідою комісії Верховної Ради України з питань економічних реформ та управління народним господарством, а також комісії з питань культури та духовного відродження. У цій роботі взяли участь народні депутати України Леонід Танюк, Павло Мовчан, Дмитро Павличко, Володимир Яворівський, Іван Заєць та ін.[24]
Ескізи банкнот розглядав Президія Верховної Ради під головуванням Леоніда Кравчука, яка затвердила ескізи, підготовлені В. Лопатою.
200 гривень 2000
Відповідно до президентського указу № 762/96 Л. Д. Кучми від 25 серпня 1996 року «Про грошову реформу в Україні» (опублікованому 29 серпня 1996 року), гривня було запроваджено як грошової одиниці 2 вересня 1996 года[25].
2 вересня 1996 року розпочався обмін купоно-карбованців на гривні у співвідношенні 100 000 карбованців = 1 гривня. З цього дня у банках видавалися лише гривні. До 16 вересня до платежу приймалися і карбованці, і гривні. Після цього обмін можна було зробити лише у банках. Процедура обміну тривала до 1998[26].
2 вересня 1996 року Національний банк України ввів у обіг банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 та 100 гривень. 22 серпня 2001 року в обіг введено банкноту номіналом 200 гривень. 15 вересня 2006 року в обіг введено банкноту номіналом 500 гривень.
Объяснение:
Лучший ответ плс
Переход от одной экономической системы к другой обусловлен коренными преобразованиями в экономической, социальной и других сферах. При этом меняются не только формы собственности, институциональная структура и методы хозяйствования, но и структура производства, распределения, занятости, а также положение различных групп населения. Продолжительность периода, в течение которого происходят эти изменения, различна и зависит от первоначального состояния экономики, существенных различий действующего в стране порядка от порядка, идущего ему на смену, но в большей степени от наличия научно обоснованной теории, на которой базируются экономические и социальные реформы, от того, как выполняет свою экономическую и социальную роль государство.
Преобразования отечественной экономике назрели к 1980-м гг., что выражалось в попытках проведения различных реформ и экспериментов по совершенствованию советской системы хозяйствования. В результате всех этих попыток, к концу 1991 г., прежняя экономическая система оказалась в глубоком кризисе, государство находилось на грани банкротства (дефицит бюджета достигал 30 %), значительно ослабло управление экономикой, обострился дефицит самых необходимых для населения товаров, в первой половине 1991 г. произошел резкий спад ВВП. В этих условиях было необходимо сравнительно быстро решить три задачи: создать условия мотивации хозяйствующих субъектов и отдельных индивидов, заложить основы рыночной экономики (свободные цены, приватизация, предпринимательство, инфраструктура), ликвидация дефицита, технологическая модернизация производства, повышение уровня жизни населения.