Гази і рідини не мають власної форми. Молекули газів вільно переміщаються у просторі, між ними практично не діють сили тяжіння. Але молекули газів знаходяться в хаотичному русі, і квадратний сантиметр поверхні будь-якого тіла за одну секунду отримує так багато ударів молекул повітря, що їх кількість записується 23-значним числом.
Спільний удар молекул створює тиск газу на поверхню.
Якщо газом наповнити посудину, то він буде займати весь об'єм посудини, до того ж кількість молекул газу в посудині можна збільшувати або зменшувати, таким чином змінювати тиск на стінки посудини. Швидкість руху молекул також залежить і від температури.
Якщо маса газу незмінна, то при підвищенні температури газу, збільшується його тиск.
Атмосферний тиск
Атмосферу Землі утримують гравітаційні сили Землі. Атмосфера Землі простягається на висоту декількох тисяч кілометрів і своєю вагою тисне на земну поверхню і на всі тіла на ній (маса 1 літра повітря приблизно дорівнює 1,29 грама). Чому це не відчувається? Тому що атмосферне повітря тисне на тіла з усіх боків з однаковим тиском.
Закон Паскаля: тиск, що діє на рідину або газ, передається без зміни в кожну точку рідини або газу.
Работа холодильных машин
Работа холодильных машин основана на том, что от охлаждающей среды отнимается тепло и передается телу с более высокой температурой (воде или воздуху), т. е. происходит переход тепла от менее нагретого тела к более нагретому. Согласно второму началу термодинамики такой переход возможен только при дополнительной затрате работы извне и достигается осуществлением обратного кругового термодинамического процесса или холодильного цикла. В качестве такого холодильного цикла принят обратный цикл Карно, который осуществляется с рабочего тела, называемого холодильным агентом (хладагентом).
На свойстве реальных газов охлаждаться при их расширении без производства работы основана работа холодильных машин некоторых типов. Это свойство называется эффектом Томсона — Джоуля. Для реальных газов становятся неточными и ур. (VII, 48) —(VII,56). Для таких газов можно воспользоваться тем или другим уравнением состояния реальных газов, например уравнением Ван-дер-Ваальса (III, 28), и получить соответствующие выражения для термодинамических функций, аналогичные таковым для идеальных газов, но соответственно более сложные.