Апарат повинен за кілька місяців пройти від 5 до 20 кілометрів і здійснити повноцінний аналіз марсіанських ґрунтів і компонентів атмосфери. Космічний корабель доставки було обладнано допоміжними ракетними двигунами для точнішої контрольованої посадки, які раніше для спуску марсоходів не використовувалися. Метою експедиції є визначення життєпридатності Марса, вивчення його клімату та планетології, а також збір даних для майбутнього польоту людини на цю планету[5]. У розробці апарату крім НАСА взяли участь також Caltech і JPL. Назву Curiosity було обрано 2009 року шляхом інтернет-голосування серед варіантів, запропонованих школярами.
Запуск апарату до Марса здійснено 26 листопада 2011 року. Він успішно приземлився на Марс 6 серпня 2012 о 05:31 UTC (08:31 за київським часом) у кратері Ґейла[6].
Фахівці американського космічного агентства НАСА вирішили надіслати марсохід у кратер Ґейла. У цій величезній воронці добре проглядаються глибинні шари марсіанського ґрунту, що розкривають геологічну історію червоної планети. Плановий термін служби на Марсі становить 1 марсіанський рік (686 земних днів), однак за сприятливих обставин можна сподіватися набагато довшого терміну.
Завдання та цілі місії[ред. • ред. код]MSL має чотири основні цілі:
З'ясувати, чи існувало коли-небудь життя на Марсі.Отримати докладні відомості про клімат Марса.Отримати докладні відомості про планетологію Марса.Здійснити підготовку до висадки людини на Марс.Для досягнення цих цілей перед MSL поставлено вісім основних завдань:
Виявити та встановити природу марсіанських органічних вуглецевих сполук.Виявити речовини, необхідні для існування життя: вуглець, водень, азот, кисень, фосфор, сірку.Виявити можливі сліди перебігу біологічних процесів.Визначити хімічний склад марсіанської поверхні.Встановити процес формування марсіанських каменів і ґрунту.Оцінити процес еволюції марсіанської атмосфери в довгостроковому періоді.Визначити поточний стан, розподіл і кругообіг води та вуглекислого газу.Встановити спектр радіоактивного випромінювання на поверхні Марса.
Объяснение:
Я́дерная реа́кция — это процесс взаимодействия атомного ядра с другим ядром или элементарной частицей, который может сопровождаться изменением состава и строения ядра. Последствием взаимодействия может стать деление ядра, испускание элементарных частиц или фотонов. Кинетическая энергия вновь образованных частиц может быть гораздо выше первоначальной, при этом говорят о выделении энергии ядерной реакцией.
Впервые ядерную реакцию наблюдал Резерфорд в 1919 году, бомбардируя α-частицами ядра атомов азота. Она была зафиксирована по появлению вторичных ионизирующих частиц, имеющих пробег в газе больше пробега α-частиц и идентифицированных как протоны. Впоследствии с камеры Вильсона были получены фотографии этого процесса.
По механизму взаимодействия ядерные реакции делятся на два вида:
реакции с образованием составного ядра, это двухстадийный процесс, протекающий при не очень большой кинетической энергии сталкивающихся частиц (примерно до 10 МэВ).
прямые ядерные реакции, проходящие за ядерное время, необходимое для того, чтобы частица пересекла ядро. Главным образом такой механизм проявляется при больших энергиях бомбардирующих частиц.
Если после столкновения сохраняются исходные ядра и частицы и не рождаются новые, то реакция является упругим рассеянием в поле ядерных сил, сопровождается только перераспределением кинетической энергии и импульса частицы и ядра-мишени и называется потенциальным рассеянием[1][2].