6 травня 1758 року народився один з провідних діячів Французької революції – Максиміліан Робесп’єр, відомий як організатор та головний вершитель якобінського терору.
Ця історична постать слугує прикладом лівого тирана при владі, котрий в ім’я «рівності та свободи» здатен знищувати десятки тисяч своїх противників. Він став майже карикатурним образом шаленого революціонера, що силою і терором намагається досягти абсолютного виконання своїх цілей.
Його політична кар’єра розпочалася в 1789 році з обрання депутатом у Генеральні штати. Бувши представником третього стану, він активно критикував не лише королівські спроби реформ, але й монархію загалом. Проте Робесп’єр мав зовсім небагато спільного з Олівером Кромвелем чи тим більше Джорджем Вашингтоном. Він не мав ані християнського фундаменту для державотворення, ані бажання виконувати волю громадянського суспільства.
Революційні події, пов’язані з поваленням монархії, стали лише початком активної політичної діяльності Максиміліана. Його ім’я пов’язують не стільки з самою революцією, як із подіями що відбувалися далі. Змістити з трону короля – це лише частина завдань революціонерів, далі слідували криваві роки перебудови французького суспільства відповідно до задумів творців революції.
Світогляд Робесп’єра у повній мірі відповідав тодішнім тенденціям у колах «просвітителів». Бувши затятим прихильником Жан-Жака Руссо, Максиміліан стояв на ліво-радикальних позиціях, що до йому стати очільником клубу якобінців – найбільш радикального крила революціонерів. Але попри антихристиянський характер Французької революції, Робесп’єр не був атеїстом, але сповідував деїзм – віру в Творця, який залишив своє творіння, визнання лише раціонального божественного начала без пізнання самого Бога. Його релігійні пошуки проявилися у вірі в Верховну Істоту, щоправда, ця віра не передбачала ніякого високоморального життя чи взагалі обмежень для своїх дій і бажань.
Після захоплення влади якобінцями, Робесп’єр продовжує наполягати на поглибленні революції шляхом розправи над її противниками. У грудні 1793 сформовано новий уряд з винятковими повноваженнями, а разом з тим розпочався нечуваний терор, спрямований як проти колишніх дворян і просто монархістів, так і проти недостатньо лояльних революціонерів. За терором стояли три конкретні фігури: Луї Антуан Сен-Жуст, Жорж Кутор і безпосередньо Максиміліан Робесп’єр. Вони вирішували, кого стратити, а кого виправдати (практично завжди це були все-таки смертні вироки). Саме в ході якобінського терору був страчений король Франції Людовік XVI та його дружина Марія-Антуанетта
Враховуючи нечуваний розмах заходів, не було видно кінця терору. Після розправи над монархістами і жирондистами Робесп’єр взявся за повністю лівих творців революції – дантоністів та еберістів, що призвело до падіння його популярності в суспільстві. Самі революціонери зрозуміли, яку небезпеку виростила революція, а тому депутати Конвенту підтримали пропозицію його відсторонення з подальшою передачею під суд.
Доля Максиміліана склалася трагічно і досить символічно. Він виносив тисячі смертних вироків, не очікуючи, що й сам потрапить під революційний трибунал. «Революція пожирає своїх дітей»,- слова, сказані Дантоном перед смертю, втілилися в життя, і сам Робесп’єр був страчений на гільйотині.
Приклад Робесп’єра вчергове нам доводить: якими б не були цілі в тирана, він все одно залишається тираном. Можна безкінечно говорити про рівність, любов, демократію і свободу, але справи скажуть значно краще, бо, як говорить Святе Письмо: «По їхніх плодах ви пізнаєте їх!» (Матвія 7:20).
1. жидкость без запаха, вкуса, цвета (вода) 2. естественные выходы подземных вод на земную поверхность (на суше или под водой) . могут быть холодными и горячими (источник) 3. морские волны, возникающие главным образом в результате сдвига вверх или вниз протяженных участков морского дна при подводных и прибрежных землетрясениях (цунами) 4.жидкие атмосферные осадки, выпадающие из облаков (дождь) 5.твердые атмосферные осадки, состоящие из ледяных кристаллов разной формы (снег) 6.источник, периодически выбрасывающий фонтаны горячей воды и пара до высоты 20-40 м и более (гейзер) 7.7. естественный водный поток, текущий в выработанном русле и питающийся за счет поверхностного и подземного стока с её бассейнов. (река) 8. это место включает ванны для плавания и водного поло прыжков с трамплина и вышки (бассейн) 9. река в США, одна из крупнейших в мире. 3950 км (МИССИСИПИ) 10. пресноводное озеро на юге Вост. Сибири. , Самое глубокое в мире (БАЙКАЛ) 11. непрерывная водная оболочка Земли, окружающая материки и острова и отличающаяся общностью солевого состава. (ОКЕАН) 12. в это море впадают крупные реки Дунай, Днестр, Юж. Буг, Днепр, Риони, Кызыл-Ирмак. (ЧЁРНОЕ) 13. морские кишечнополостные, из них изготовляют украшения и различные поделки (коралл) 14. надкласс водных позвоночных; постоянно живущие в воде животные, передвигающиеся с плавников. (рыба) 15. участок суши с избыточным застойным увлажнением грунта, заросший влаголюбивой растительностью. (болото)
автора указала, е знаю, пойдойдет ли вам кроссворд, сами смотрите. удачи)
1. Правление Софьи продолжалось 7 лет, в течение которых Иван и Петр считались царями, но никакой роли в политических делах не играли, 25-летняя Софья, по отзывам иностранцев, была некрасива, умна, очень образованна и отличалась энергичным и властным характером. Возглавлял правительство фаворит Софьи князь Василий Голицын, широко образованный человек, полиглот, книжник, сторонник сближения России с Западом. Еще при царе Федоре Голицын предложил отменить местничество, сделать армию регулярной. Он руководил Посольским приказом, заключил «Вечный союз» с Польшей. По этому договору Россия получала Киев, Смоленск и Левобережную Украину. Это был большой внешнеполитический успех правительства Софьи. И во внутренней политике Софьей был предпринят ряд шагов, направленных против дичайших обычаев российской жизни. При Софье была открыта Славяно-греко-латинская академия. Есть сведения, что князь хотел отменить крепостное право в России. Голицын предпринял два Крымских похода, которые окончились неудачно и стоили России людских потерь и огромных затрат.2. Петр с матерью жил в подмосковных селах Воробьеве, Коломенском и больше всего в Преображенском. Образование он получил весьма скромное, но в зрелые годы имел обширные познания в различных областях,чем был обязан природной сообразительности, одаренности и упорному труду в постижении наук. Правда, до конца своей жизни будущий император писал с грамматическими ошибками. С детства в нем проснулись три увлечения, которые затем переросли в страсть: к разным ремеслам, к военному делу, к мореплаванию и кораблестроению. Увлечение военным делом выросло из его детских забав. Петр набрал из спальников, конюхов, сокольников, дворянских детей два батальона — «потешные» войска, которые в будущем превратились в знаменитые Преображенский и Семеновский полки и составили костяк регулярной армии. Была построена «потешная» крепость (Пресбург), которую по всем правилам воинского искусства штурмовали «потешные» войска. Другим увлечением Петра было мореплавание. На Переяславском озере на старом английском ботике он обучался вождению корабля. Учителями Петра в морском и военном деле были иностранцы, жившие в Немецкой слободе, — немцы, французы, англичане, шотландцы и др. Здесь он усвоил основы арифметики, геометрии, артиллерии, морского дела, приобрел друга и соратника — Франца Лефорта.
6 травня 1758 року народився один з провідних діячів Французької революції – Максиміліан Робесп’єр, відомий як організатор та головний вершитель якобінського терору.
Ця історична постать слугує прикладом лівого тирана при владі, котрий в ім’я «рівності та свободи» здатен знищувати десятки тисяч своїх противників. Він став майже карикатурним образом шаленого революціонера, що силою і терором намагається досягти абсолютного виконання своїх цілей.
Його політична кар’єра розпочалася в 1789 році з обрання депутатом у Генеральні штати. Бувши представником третього стану, він активно критикував не лише королівські спроби реформ, але й монархію загалом. Проте Робесп’єр мав зовсім небагато спільного з Олівером Кромвелем чи тим більше Джорджем Вашингтоном. Він не мав ані християнського фундаменту для державотворення, ані бажання виконувати волю громадянського суспільства.
Революційні події, пов’язані з поваленням монархії, стали лише початком активної політичної діяльності Максиміліана. Його ім’я пов’язують не стільки з самою революцією, як із подіями що відбувалися далі. Змістити з трону короля – це лише частина завдань революціонерів, далі слідували криваві роки перебудови французького суспільства відповідно до задумів творців революції.
Світогляд Робесп’єра у повній мірі відповідав тодішнім тенденціям у колах «просвітителів». Бувши затятим прихильником Жан-Жака Руссо, Максиміліан стояв на ліво-радикальних позиціях, що до йому стати очільником клубу якобінців – найбільш радикального крила революціонерів. Але попри антихристиянський характер Французької революції, Робесп’єр не був атеїстом, але сповідував деїзм – віру в Творця, який залишив своє творіння, визнання лише раціонального божественного начала без пізнання самого Бога. Його релігійні пошуки проявилися у вірі в Верховну Істоту, щоправда, ця віра не передбачала ніякого високоморального життя чи взагалі обмежень для своїх дій і бажань.
Після захоплення влади якобінцями, Робесп’єр продовжує наполягати на поглибленні революції шляхом розправи над її противниками. У грудні 1793 сформовано новий уряд з винятковими повноваженнями, а разом з тим розпочався нечуваний терор, спрямований як проти колишніх дворян і просто монархістів, так і проти недостатньо лояльних революціонерів. За терором стояли три конкретні фігури: Луї Антуан Сен-Жуст, Жорж Кутор і безпосередньо Максиміліан Робесп’єр. Вони вирішували, кого стратити, а кого виправдати (практично завжди це були все-таки смертні вироки). Саме в ході якобінського терору був страчений король Франції Людовік XVI та його дружина Марія-Антуанетта
Враховуючи нечуваний розмах заходів, не було видно кінця терору. Після розправи над монархістами і жирондистами Робесп’єр взявся за повністю лівих творців революції – дантоністів та еберістів, що призвело до падіння його популярності в суспільстві. Самі революціонери зрозуміли, яку небезпеку виростила революція, а тому депутати Конвенту підтримали пропозицію його відсторонення з подальшою передачею під суд.
Доля Максиміліана склалася трагічно і досить символічно. Він виносив тисячі смертних вироків, не очікуючи, що й сам потрапить під революційний трибунал. «Революція пожирає своїх дітей»,- слова, сказані Дантоном перед смертю, втілилися в життя, і сам Робесп’єр був страчений на гільйотині.
Приклад Робесп’єра вчергове нам доводить: якими б не були цілі в тирана, він все одно залишається тираном. Можна безкінечно говорити про рівність, любов, демократію і свободу, але справи скажуть значно краще, бо, як говорить Святе Письмо: «По їхніх плодах ви пізнаєте їх!» (Матвія 7:20).