ответ: Союзы племен восточных славян несли в себе черты зарождающейся государственности. С конца Vв. известен союз племен полян во главе с Кием, с конца VIв. – союз волынян, бывший союзником Византии, в IХ в. был известен союз словен во главе с Гостомыслом вокруг Новгорода. Историки предполагают, что накануне образования Древнерусского государства существовало три крупных славянских объединения племен: Куяба вокруг Киева, Славия вокруг озера Ильмень и Артания вокруг Рязани или Чернигова.
если понравилось жмякни и сделай мой ответ лучшим приятно будет!!!
ответ: 2345
Объяснение:
Разрядка (снижение) международной напряжённости характеризуется фактами 2, 3 и 5.
Вероятно, тест хочет и ответ под номером 4, хоть это и не совсем верно подходит к политике разрядки, так как само событие мало повлияло на снижение международной напряжённости и фактически произошло до начала данной политики. Вероятно ответ 4 указывает на факт интеграции в Европе (ибо в данном случае страны запада создали между собой несколько организаций, позднее ставшими ЕС в период разрядки).
Поскольку ответов должно быть 4, а ответы 1 и 8 характеризуют рост международной напряжённости, а 6 и 7 произошли уже после распада СССР, то логично выбрать варианты ответа - 2345.
Відповідь:
Люблінська унія (1569)
Пояснення:
Люблінська унія (1569) - пакт між Польщею та Литвою, який об'єднав дві країни в єдину державу. Після 1385 року дві країни опинилися під владою одного суверена. Але Сигізмунд II Август не мав спадкоємців; а поляки, побоюючись, що коли він загине, особистий союз між Польщею та Литвою буде розірваний, закликали створити більш повний союз. Після початку Лівонської війни (1558), І Московія представляла серйозну загрозу Литві; багато литовської шляхти також бажали тіснішого союзу з Польщею і в 1562 р. зробили пропозицію про об'єднання двох держав. Однак домінуючі литовські магнати побоювалися, що об'єднання зменшить їхню владу і заблокує пропозицію, а також наступні ініціативи. Коли представники обох країн на засіданні сейму (законодавчого органу) в Любліні (січень 1569) не змогли досягти згоди, Сигізмунд II анексував литовські провінції Підляща та Волині (включаючи райони Києва та Брацлава), які разом становили понад третини території Литви. Хоча литовські магнати хотіли виступити проти Польщі, шляхта відмовилася вступати у нову війну, змусивши відновити переговори щодо утворення нової держави у червні. 1 липня 1569 р. було укладено Люблінську унію, яка об'єднала Польщу та Литву в єдину, федеративну державу, якою керував єдиний, спільно обраний суверен. Формально Польща та Литва мали бути окремими, рівними компонентами федерації, кожна з яких зберігала власну армію, скарбницю, цивільне управління та закони. Обидві країни домовилися співпрацювати між собою у зовнішній політиці та брати участь у спільному сеймі. Але Польща, яка зберігала володіння захопленими литовськими землями, мала більше представництва в сеймах і стала домінуючим партнером. Польсько-литовська держава залишалася головним політичним утворенням до її поділу наприкінці 18 століття.