1. У XVII ст. соціально-економічні суперечності в Україні загострилися до краю. Антиукраїнська політика польських правлячих кіл викликала загальне незадоволення усіх верств українського суспільства. Це привело до великого повстання 1648 р., яке невдовзі переросло в Національно-визвольну революцію українського народу 1648 – 1676 рр.
Найголовніші причини національно-визвольних змагань українців проти польсько-шляхетського режиму в Україні були такі.
• По-перше, посилення експлуатації українського селянства. Справжнім народним лихом були орендарі, як правило, євреї, що обліпили своїми шинками всі села й міста. Особливо нещадної експлуатації зазнавало українське село.
• По-друге, посилення національно-релігійного гноблення українського народу. Польські магнати, особливо після Берестейської унії, силою насаджували в Україні католицизм., утискували православних і їхню віру, захоплювали й руйнували церкви та монастирі, проводили дискримінаційну політику у сфері мови, освіти, культури.
Головною рушійною та керівною силою революції виступило козацтво. Активну участь у боротьбі взяли селянство, міське населення, значна частина української шляхти й православного духовенства. Очолив визвольну боротьбу українського народу Богдан Хмельницький (1595 – 1657), якого козаки на початку 1648 р. обрали гетьманом.
У процесі Національно-визвольної революції відбулися величезні зміни у соціально-економічному житті України. На зміну великому феодальному землеволодінню приходить дрібне, вільне землеволодіння фермерського типу, яке домінувало у козацько-гетьманський період.
Селяни в ході революції добилися особистої свободи, права змінювати місце проживання. Національно-визвольна революція створила сприятливі умови для ведення великого господарства. Старшинське землеволодіння зростало шляхом купівлі землі, гетьманських надані і царських привілеїв. монастирське землеволодіння продовжувало існувати на феодальній основі, використовуючи працю залежних селян. Шляхта володіла значними земельними наділами, які поступово збільшувалися.
Національно-визвольна революція українського народу під проводом Б. Хмельницького внесла кардинальні зміни в аграрні відносини. Було ліквідовано велике магнатське землеволодіння на більшості території сучасної України, знищено панщину. Оформилася й домінувала індивідуально-приватна козацько-селянська власність на землю. Було створено умови для прискореного розвитку аграрних відносин. Економічною основою розвитку українських земель традиційно залишалося сільське господарство.
Зміни у поземельних відносинах настали, коли Гетьманщина і Слобідська Україна остаточно увійшли до складу Російської держави, а їх автономію було ліквідовано.
У другій половині XVII і особливо у XVIII ст. зростало старшинське землеволодіння, що мало дві форми: приватну (спадкову) і рангову (тимчасову). Із занепадом автономії в Україні збільшується російська дворянська земельна власність. Посилилася колонізація півдня України іноземцями: греками, татарами, сербами, болгарами. Найбільшим був наплив німецьких колоністів.
Становище селянства України поступово погіршувалося. У 80-х роках XVIII ст. було повторно введено кріпосне право. Отже, земельні відносини другої половини XVII – XVIII ст. розвивалися під визначальним впливом економіки Росії. Знищувалось землеволодіння селян, вони перетворювалися на кріпаків. Козацька старшина добилася зрівняння з російським дворянством і поступово денаціоналізувалася.
Объяснение:
Юрьев день или день Святого Георгия Великомученика, покровителя земледельцев ("георгос" по-гречески "земледелец"), почитался у крепостных крестьян. На этот день, начало декабря, приходились расчеты помещика с нанятыми крестьянами по результатам сбора урожая. В ХV веке крестьяне свободно могли оставить землю, на которой они проживали ранее, и перейти к другому землевладельцу, уплатив прежнему хозяину долги и пошлину за пользование двором и земельным наделом - пожилое. Крестьяне - старожильцы, прожившие четыре года и более у землевладельца, в случае перехода уплачивали ему "все пожилое", остальные, прожившие менее четырех лет, платили часть - в зависимости от количества прожитых лет.
С объединением русских земель под властью великого князя московского был установлен единый порядок: Судебник 1497 года, принятый при великом князе Иване III, ограничивал право крестьян на уход от своих господ в течение года. Теперь крестьянин мог уйти от хозяина, только закончив полевые работы - в течение недели до Юрьева дня и недели после него. Юрьев день был маленьким шансом для крестьянских семей найти себе лучшую долю, работать на помещика хотя бы с небольшой выгодой для себя.
В Судебнике 1550, изданном при царе Иване IV Грозном, право "выхода" сохранилось, но по инициативе Бориса Годунова царь Фёдор Иоаннович запретил переходы крестьян от одного владельца к другому даже в Юрьев день в определенные годы на время составления писцовых книг (описи населения и земельного фонда). Этот запрет оказался неожиданным для крестьян, возникла поговорка: "Вот тебе, бабушка, и Юрьев день!"
Далее в истории Руси происходило большее закрепощение крестьян. В 1649 году было принято Соборное Уложение, юридически закрепившее бе сыск беглых крестьян и возвращение их "с чады и домочадцы и со всеми животы назад, где хто жил".
С Соборным Уложением 1649 принято связывать окончательное оформление крепостничества. В свою очередь, помещики были обязаны взыскивать подати со своих крепостных и своевременно вносить их в казну, а также (со времен Петра I) - сдавать определенное количество своих крепостных в солдаты.
Картина С.В. Иванова открывает важную страницу в истории крепостного права на Руси, художник ярко и точно изобразил в одном сюжете настроение эпохи крепостного права. На первом плане картины видно, как помещик или приказчик расчитывается с крестьянином. Позади уже запряжена лошадь, в телеге собрано все небогатое имущество крестьянской семьи, у сына своя котомка, хозяин положил свой мешок на землю рядом. Крестьянка сидит на тюках и держит вязанку лаптей, крестьянский сын держит поводья, ожидая отца. Хорошо, что есть лошадь, она и привезет куда надо и обработать землю. Вокруг собрался народ, провожает уезжающую семью, лиц людей почти не видно, все угрюмые и озабоченные своей тяжелой судьбой. Урожай уже собран, поля на заднем плане обработаны, вокруг глубокая осень и даже птицы в стае куда-то летят. Люди одеты в теплые вещи - шапки, кафтаны, повседневную ненарядную одежду. Хочется надеятся, что в новом месте крестьянам будет легче жить, хотя о настоящей свободе пока еще рано даже и думать