ответ:Римляне сами захватывали земли варваров. Чем больше росла территория Римской империи, тем большую армию им приходилось содержать. Ввиду постоянных войн и гибели римлян по крови, им приходилось набирать воинов из захваченных ими варваров. В итоге римлянами становились побежденные ими племена, которые естественно по многим своим качествам уступали истинным римлянам. Далее началось переселение народов и многочисленные германские племена атаковали Рим с целью захвата земли и. п. Ввиду того, что армии варваров не были многонациональными, как на тот момент у Рима и они сражались не за деньги, а за выживание своего рода - они победили интернациональный Рим. К тому же Рим сильно подвело христианство, которое разложило его воинствующих граждан. Так рушились все империи и по той же причине рухнул СССР - отказ граждан нести ответственность за свою страну, за своих сограждан ввиду уничтожения ядра страны т. е. нации создавшей эту страну.
Объяснение:
Важливою віхою в розвитку науки і освіти стало створення університетів. Університети народилися в системі церковних шкіл. В кінці XI - початку XII ст. окремі кафедральні та монастирські школи перетворюються на великі навчальні центри, які потім стають першими університетами. Саме так, наприклад, виник Паризький університет (1200), який виріс з Сорбонни - богословської школи при Нотр-Даму - і приєдналися до неї медичної та юридичної шкіл. Подібним чином виникли інші європейські університети: в Неаполі (1224), Оксфорді (1206), Кембриджі (одна тисяча двісті тридцять одна), Лісабоні (1 290). Університети засновувалися і світською владою. Народження і права університету підтверджувалися привілеями - особливими документами, підписаними римськими папами або царюючих осіб. Привілеї закріплювали університетську автономію (власний суд, управління, право обдарування вчених ступенів та ін.), Звільняли студентів від військової служби і т.д. Мережа університетів досить швидко розширювалася. Якщо в XIII в. в Європі налічувалося 19 університетів, то в наступному столітті до них додалися ще 25. Зростання університетської освіти відповідав велінням часу.
Повість временних літ, також Повість врем'яних літ, По́вість мину́лих літ — літописне зведення, складене в Києві в XI — на початку XII століття Нестором та іншими літописцями, яке лягло в основу всього наступного руського літописання. Одна з найдавніших літературних пам'яток в історії України, найдавніша велика літописна пам’ятка української мови[1][2][3].
«Повість врем'яних літ» — перша в Київській Русі пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті