Найбільш поширеним типом житла на початку нашої ери була наземна будівля зі стінами, що робилася з лози та глини, під двосхилою стріхою.
Провідною галуззю економіки у слов'янських племен було сільське господарство, а точніше - землеробство, при одночасно важливій ролі скотарства. Землеробство давало не лише продукти харчування, але й створювало можливості для ведення торгівлі.Приселищне стадо складалося з корів, свиней, дрібної рогатої худоби. Полювали на кабана, оленя, лося, зубра, ведмедя, бобра, куницю.Слов'янські племена Лісостепу добре знали різноманітні ремесла: залізоробне, гончарне, ювелірне, а також інші види виробництва (обробка дерева, будівельна справа, бондарська справа, обробка каменю, скла, ткацтво)Слов'яни обожнювали різноманітні сили природи, від яких залежало господарське благополуччя. Воді приписували особливу животворну силу, через те у землеробському побуті вона була вкрай необхідною.Важливе місце серед черняхівських старожитностей посідають язичницькі жертовники-капища. Вони, як правило, пов'язані з кам'яними людиноподібними ідолами, біля яких приносили жертви на честь язичницьких богів
ответ:Н
История
XVI—XVII века
Острожская славяно-греко-латинская школа, основанная в Речи Посполитой в 1576 года князем Константином Острожским, стала одним из первых учебных заведений нового типа на территории современной Украины и всей Восточной Европы, уступавшим только Виленской академии. Хотя в своё время за школой закрепилось имя академии, а не университета, она была организована по образцу западноевропейских университетов той эпохи. В основе программы обучения лежала система семи свободных наук: изучались грамматика, диалектика, риторика, арифметика, геометрия, астрономия и музыка. Также изучались высшие науки: философия, богословие и медицина. В программу обучения входило изучение пяти языков: церковно-славянского, польского, греческого, древнееврейского и латыни.
С.
.
Также в академию из-за рубежа приезжают многочисленные греческие учёные, которые впоследствии стали частыми в Остроге гостями. Среди работающих и преподающих в Остроге греков были: экзарх Вселенского Патриарха архидиакон Никифор Парасхес-Кантакузин, архиепископ Кизический Дионисий Ралли-Палеолог, будущий Патриарх Александрийский, а затем Патриарх Константинопольский Кирилл Лукарис, ставший также вторым ректором Острожской академии, и другие. Тот факт, что такие образованнейшие люди своего времени тесно сотрудничали с Острожской академией, вели здесь исследовательскую и учебную работу, свидетельствует об уровне учебного заведения и о его статусе и репутации.
Среди выпускников академии были: автор выдающейся «Грамматики» Мелетий Смотрицкий (сын первого ректора), малороссийский полководец, гетман Войска Запорожского Петр Конашевич-Сагайдачный, архимандрит Киево-Печерской лавры, основатель Лаврского печатного двора Елисей Плетенецкий, малороссийский писатель-полемист, философ, автор знаменитого «Апокрисиса» Христофор Филалет и другие.
Смерть князя в 1608 году пошатнула положение академии, оставшейся без покровителя и прежнего финансирования. Наследников, готовых продолжить дело отца, у князя не было: единственный переживший отца сын, Иван Константинович Острожский, кроме того, что давно уже был католиком (первый из Острожских принял католичество), он ненадолго пережил своего отца, умерев в 1620 году, не оставив наследника мужского пола. Его единственный сын Януш Владимир (1617—1618) умер в младенчестве. С основанием в Остроге иезуитской коллегии в 1624 году школа пришла в упадок и в 1636 году прекратила своё существование.
Второе открытие
1989 год — с целью возрождения национального культурного наследия Острога и Острожской академии создано краеведческое общество «Спадщина» (Наследие), которое возглавил местный учитель истории, краевед и общественный деятель Пётр Зотович Андрухов.
Январь 1993 года — по инициативе главы общества «Спадщина» П. З. Андрухова, городского головы Н. В. Грищука и доктора исторических наук Н. П. Ковальского состоялся съезд острожан, который провозгласил необходимость возрождения Острожской академии. Для осуществления этой цели был создан организационный комитет.
13 октября 1993 года — состоялось собрание интеллигенции г. Острога, на котором снова рассматривался вопрос о возрождении Острожской академии. Постановление собрания стало основой для обращения к Президенту Украины Л. М. Кравчуку.
Декабрь 1993 года — состоялась первая встреча головы горсовета Н. В. Грищука с вице-премьер-министром по гуманитарным вопросам академиком Н. Г. Жулинским, на которой обсуждались пути возрождения академии.
18 января 1994 года острожский городской совет принял решение подать ходатайство относительно решения вопроса о восстановлении в Остроге государственного университета «Острожская академия». После чего Л. М. Кравчуку было отправлено соответствующее письмо, в котором детально освещалось значение Острожской славяно-греко-латинской академии XVI века для духовного развития украинской нации и затрагивался вопрос о её восстановлении.
24 марта 1994 года ректор Киево-Могилянской академии Вячеслав Брюховецкий отправил письмо Президенту Украины Л. М. Кравчуку, в котором поддержал начинания острожан. Идею возрождения академии поддержали голова Областного совета Р. Василишин, заместитель министра образования В. Бабак, советник Президента по вопросам территорий В. Руденко.
12 апреля 1994 год Президент Украины Л. М. Кравчук утвердил указ № 156/94 «Об образовании Острожского коллегиума». Первым ректором восстанавливаемого вуза стал Игорь Пасечник.
7 декабря 1994 года в Острожском высшем коллегиуме начали обучение 100 первых студентов.
5 июня 1996 года был обнародован указ Президента Л. Д. Кучмы № 403/96 «О переименовании Острожского коллегиума в академию».
22 января 2000 года Острожской академии был присвоен статус университета, а 30 октября этого же года университет «Острожская академия» получил статус национального.
22 июня 2007 года на базе Острожской академии была открыта виртуальная научная библиотека.
В 2009 году Кабинет министров Украины предоставил университету статус самоуправляемого исследовательского вуза.
Відповідь:
У січні 1937 р. була прийнята нова Конституція УРСР, створена відповідно до Конституції СРСР 1936 p., за якою УСРР перейменувалась в Українську Радянську
Соціалістичну Республіку (УРСР). Вона проголошувалась соціалістичною державою робітників і селян, де політичною владою є ради депутатів трудящих. Економічною основою визнавалась соціалістична система господарювання і соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної або кооперативно-колгоспної. Вищим органом влади проголошувалась Верховна Рада, яка обиралася на 4 роки. Вона утворювала уряд — Раднарком. Місцевими органами державної влади були ради депутатів трудящих. Конституція декларувала свободу слова, друку, зборів, мітингів, але в тоталітарній державі це було неможливим. Вибори представницьких органів влади повинні були проводитись на основі загального, рівного, прямого виборчого права таємним голосуванням. Та реально права і свободи громадян тоталітарний режим цілковито ігнорував.
Конституція своїм змістом абсолютизувала державу. Всебічний розвиток особи у ній розглядався не як мета соціалістичного будівництва, а як засіб досягнення мети — побудови сталінської моделі соціалізму. Вона не забезпечувала і не могла забезпечити втілення в життя основних своїх положень.
Творення авторитарного, ідеократичного лідера в особі Сталіна
Важливим засобом зміцнення тоталітарної системи було обожнювання вождя — власне культ особи, наділення його надприродними рисами. Культ особи Сталіна почав створюватися наприкінці 20-х років, під час підготовки до його 50-річчя.
21 грудня 1929 р. газета "Правда" вийшла на восьми сторінках, більша частина з яких була присвячена Сталіну. Статті мали такі заголовки: "Сталін і партія", "Сталін і Червона армія", "Сталін і індустріалізація країни", "Стальний солдат більшовицької гвардії". З цього почалося відкрите й безсоромне пропагування його "величі". Особливо розвинувся культ особи Сталіна у 1934 р. Наприклад, один з керівників України П. Постишев на XVII з'їзді ВКП(б) говорив про вчення "Леніна — Сталіна", виділяв Сталіна як великого стратега і мислителя. Не відставали від нього й інші делегати. З часом Сталін сам наполегливо пропагував себе як класика, який і в теорії, і на практиці ніби досяг більшого від будь-кого.
Ретельно налагоджений апарат маніпулювання суспільною свідомістю насаджував містично-забобонне схиляння перед "вождем", "хазяїном", його "діяннями". Ця діяльність мала декілька наслідків: монопольно-моністичне становище поглядів Сталіна в пропаганді й науці; заборона наукових положень, які суперечили б його догмам. Роль і діяльність Сталіна звеличував "Короткий курс історії ВКП(б)".
Всебічна і постійна пропаганда сприяла створенню ілюзорних і міфологічних уявлень про Сталіна. Поступово насаджувалась теза, що незгода з його поглядами та діями — антидержавний акт. У свідомості багатьох людей Сталін як реальна людина (з його особистими якостями, сильними і слабкими рисами, індивідуальністю) перетворюється на символ соціалізму, навіть держави.
Політика у сфері культури в 30-ті роки
У 30-ті роки насаджувався ідеологічний монополізм, культивувались особисті смаки Сталіна, переслідувались учені, освітяни, літератори, чиї погляди або творчість не вписувались у контекст сталінізму.
Тим часом індустріалізація вимагала кваліфікованих кадрів, тому значна увага приділялась ліквідації неписьменності, розвитку освітніх установ та навчальних закладів. З 1932 р. існувало три типи шкіл: початкова (4 роки), неповна середня (7), середня (10). Були запроваджені єдиний день початку навчального року — 1 вересня, п'ятибальна система оцінювання знань. Основною формою викладання став урок, а замість комплексної системи запроваджувалась предметна.
Після одержання телеграми Сталіна і Молотова (грудень 1932 р.) з вимогою "припинити українізацію" всі школи були переведені в основному на російську мову навчання.
На початку 30-х років було здійснено уніфікацію вищої та середньої освіти. Вищим навчальним закладом став інститут, а середнім спеціальним — технікум. У 1934 р. було скасовано плату за навчання -в усіх вузах і технікумах, запроваджені наукові ступені кандидата й доктора наук, вчені звання професора, доцента, ліквідовано бригадно-лабораторний метод навчання, запроваджено індивідуальне оцінювання знань, обов'язкове складання заліків та іспитів. На 1 січня 1941 р. в УРСР діяли
Попри диктат, утиски сталінського тоталітарного режиму багато галузей науки досягли значних успіхів. У 1932 р. в Українському фізико-технічному інституті (м. Харків) вперше в СРСР було штучно розщеплене атомне ядро. Того ж року електрозварювальна лабораторія Є. Патона була реорганізована в Інститут електрозварювання. Всесвітньої слави здобув офтальмолог В. Філатов. У 1936 р. у структурі Української академії наук було утворено суспільствознавчі інститути.
Пояснення: