1)
Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Після смерті Мазепи, його генеральний писар Орлик був найімовірнішим його наступником. При його обранні було прийнято документ, який визначав права та обов'язки гетьмана.
2)
Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.
Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.
При Хрущёве началась "оттепель" в международных отношениях.
Были заключены первые соглашения по ограничению испытаний
ядерного оружия. Расширились дипломатические и научные контакты
между странами. При содействии Хрущёва был заключен мир между
Пакистаном и Индией. Проводилась политика "разрядки" напряженности.
Но в то же время Хрущёв подавил восстания в Венгрии и Чехословакии.
Наращивал ядерно-ракетный потенциал СССР, что привело к обострению
военного противостояния с США. Самый опасный момент был осенью 1962
года - Карибский кризис, когда советские ракеты были завезены на Кубу, и американский президент Джон Кенeди был готов начать ядерную войну.
После прямых телефонных переговоров Хрущёв убрал эти ракеты. Хрущёв поддерживал Египет в борьбе против Израиля, вооружал его.
Брежнев вёл менее активную внешнюю политику, но продолжал - хотя и
вяло - политику разрядки. Были заключены соглашения по ограничению
стратегических вооружений. Но самым серьёзным действием во внешней
политике был ввод советских войск в Афганистан, война в котором
продолжалась и после смерти Брежнева, и в начале правления Горбачева.