Западно-тю́ркский кагана́т — раннесредневековое тюркское государство (603—704), расположенное от Чёрного моря и Дона до восточных отрогов Тянь-Шаня и северо-восточной Индии. Западные владения каганата доходили до степей юго-восточной Европы[1]. Ядром государства был район Семиречья, населённый племенами дулу, и Западный Тянь-Шань с племенами нушиби.[2] Управлялся каганами из династии Ашина. От него отделился Хазарский каганат.
Историческое государство
Западно-тюркский каганат
Gokturkut.png
Западно-Тюркский каганат слева
← Flag of None.svgFlag of None.svg →
Flag of None.svg →
Flag of None.svg →
Flag of None.svg →
603 — 658
Столица
603—658 Суяб, Минг-Булак
Язык(и)
древнетюркский
древнеогурский
Религия
тенгрианство
Площадь
4,000,000 км² (603—658)
Население
тюрки, усуни, канглы, тюргеши, дулу, булгары, авары, хазары
Commons-logo.svg Медиафайлы на Викискладе
В 658 году многие земли Западно-Тюркского каганата были захвачены китайской империей Тан. С этого момента единый каганат перестал существовать. В 698 году власть на части территории каганата захватили тюргеши.
У 330 році нашої ери імператор Римської імперії Константин I переніс столицю в місто Візантію, який з цієї нагоди був перейменований в «Новий Рим». Так зародилася Східна Римська імперія, яку інші народи пізніше назвали Візантією. Самі жителі імперії не використовували це ім'я і продовжували називати себе римлянами, а не візантійцями. Протягом двох століть міць Східної Римської імперії зростала, а Західна Римська імперія швидко занепадала. У V столітті. Н.е. він був зруйнований остготами під проводом Теодориха, які заснували на його місці своє королівство. Східна Римська імперія продовжувала жити і розвиватися.
Объяснение:
Понятно