Цифри, якими ми користуємося і які називаємо арабськими, насправді винайшли стародавні індійці. Від них вони перейшли до арабів, а потім потратиш до європейців. Індійці також придумали цифру 0.Індійці були вмілими архітекторами і гарними скульпторами. Вони висікали з каменю статуї га барельєфи і прикрашали ними храми й палаци. Скульптори зображати богів, тварин, людей.Література Індії. Найдавніша книга в індійській літературі — «Рігведа» — збірник священних гімнів. Її створили арії на санскриті більш як три тисячі років тому. У гімнах оспівуються краса, мудрість і справедливість богів Варуни, Агні, Рудри, Індри. Деякі гімни — це молитви і прохання, звернені до богів.У «Рігведі» записано багато замовлянь від різних хвороб. Індійці уявляли хвороби у вигляді злих демонів, які оселялися в тілі людини. Їх можна прогнати за до чарівних слів, чистої води чи лікарських трав.«Магабгарата». Найбільший твір давньоіндійської літератури — поема «Магабгарата». Вона складається з 200 тис. віршів. У поемі розповідається про боротьбу за владу між двома царськими ролами — Пандавами і Кауравами. Події відбувалися в XI ст. до н. е. П'ять братів Пандавів рано втратили батька. Їхні родичі Каурави вигнали їх з рідних місць. Згодом брати виросли і стали могутніми богатирями. Цар пообіцяв віддати свою дочку, царівну Драупалі заміж за того, хто поцілить стрілою в око золотій рибці. Вона висіла на дереві, а перед нею крутилося колесо зі спицями. З усієї Індії зібралися женихи, але ніхто з них не міг влучити в око золотій рибці. Одному з братів Пандавів це вдалося, і він одружився з царівною. Пандави збудували чудовий палац і оселилися там. Та старший з Пандавів програв у кості все майно — золото, рабів, слонів, табуни коней, а потім себе, братів і навіть свою дружину — царівну Драупалі. Усі вони стали рабами Кауравів. Між Панданами і Кауравамн почалася війна, в якій Пандави перемогли.
На початку 20 ст. на території сучасної України виникло два рухи п’ятидесятників. Перший був заснований у 1929 р. на західних землях України, які належали в ті часи Польщі. Сьогодні цей рух об'єднується у Всеукраїнський Союз Церков християн віри євангельської-п'ятидесятників.Історія Союзу вільних церков ХЄВ починається в Одесі, де в 1922 р. була відкрита п’ятидесятницька церква, яка дуже скоро зросла до 370 членів. У 20-х роках, завдяки лідеру Івану Воронаєву, цей рух поширився в Одесі, Вінниці, Дніпропетровську, Києві та інших областях України. В 1924-1925 рр. в Одесі було сформовано Союз, а Іван Воронаєв був обраний старшим пресвітером.У 1927 р. Союз мав 400 церков з більше ніж 20 тис. віруючих. Головна церква в Одесі нараховувала більше ніж 500 осіб. У 1927 р. Союз було офіційно зареєстровано радянською владою. Проте у 1930-х роках політичний курс радянської влади змінився, і всі релігійні організації були заборонені. У 1930-1944 рр. був час великого переслідування.У 1944 р. радянська влада дозволила організувати та офіційно зареєструвати Союз ЄХБ. Багато п’ятидесятницьких церков приєдналися до цього баптистського союзу, щоб запобігти переслідуванням.Під час перебудови п’ятидесятницькі церкви почали обговорювати можливість заснування свого власного союзу. Як результат, 22 листопада 1990 року був заснований Союз вільних церков християн євангельської віри України.На сьогодні Союз вільних церков християн євангельської віри України нараховує 170 громад, 3 духовні навчальні заклади, в яких навчається 230 слухачів, 98 недільних шкіл. Духовним життям церкви опікується 190 священнослужителів.Василь Райчинець – старший єпископ Союзу вільних церков християн євангельської віри України.
Думаю правильно)