У ІІІ столітті з шведського Готланду до теренів України прибув народ готів. Вони створили на українських перше готське королівство Оюм, що об'єднувало землі по обидва берега Дніпра. З готами пов'язують археологічну Черняхівську культуру. Під впливом Риму готи прийняли християнство і брали участь у Першому Нікейському соборі. Чимало германізмів української мови походять з готської: «князь», «меч», «хліб» тощо. У IV столітті готи зазнати нападу гунів зі сходу. Частина готів лишилася в Україні, визнавши гунське верховенство, а інша частина —мігрувала до Криму, Балкан, Італії й Іспанії, де створили власні держави.
У VIII—X століттях Східна Європа стала місцем діяльності шведських вікінгів (норманів), які в руських літописах названі варягами. Через українські землі по Дніпру проходив шлях із варягів у греки, по якому велася торгівля між Скандинавією та Візантією. Вздовж цього шляху вікінги-руси заснували власні поселення-політії, які розвинулися у князівства. Одним із таких князівств став Київ, де правили варязькі князі Аскольд та Дір. За літописною легендою їх заступили інші вікінги — Олег та Ігор, які дали початок новій українській державі — Київській Русі. Онук Ігоря, князь Володимир охрестив цю державу, визначивши її цивілізаційний розвиток, а праонук, князь Ярослав уклав союзи з Англією, Францією та скандинавськими країнами шляхом шлюбів. Тісні політичні й культурні контакти між Руссю і Скандинавією тривали до ХІІІ століття, до монгольської навали зі сходу
ЖАКЕРИ́Я (Jacquerie) - самое крупное крестьянское восстание в истории Франции, возникшее в парижском бассейне в 1358 году как реакция на усиление налогового давления (для выкупа из английского плена короля Иоанна II), роста цен, последствий эпидемии чумы и экономической разрухи в разгар Столетней войны с Англией (1337-1453 годы).
Получило свое название от простонародного имени Жак, как обобщенно назвали крестьян имущие сословия. Крестьяне также протестовали против мародеров и военных отрядов с обоих сторон, занимавшихся грабежами и убийствами населения, и возмущались тем, что центральные власти и местные феодалы ничего не предпринимают для зашиты простых жителей, пренебрегая своим долгом. Восстание очень скоро обрело своего вожака - Гийома Каля, крестьянина, знакомого с военным делом, и главным образом было нацелено на борьбу против дворян и их замков. В результате восстания, когда многие представители благородных семей погибли, а их замки были разрушены, дворяне севера Франции были вынуждены бежать под защиту дофина - регента страны Карла де Валуа и короля Наварры Карла Злого. Гийом Каль попытался заручиться поддержкой Парижа, контролируемого Этьеном Марселем, купеческим главой и мятежным мэром города, равно как поддержкой других городов, однако возможностей парижских горожан хватило только на совместные действия по разблокированию подвоза продовольствия в главный город страны.
В июне 1358 года сумев обманом захватить Гийома Каля, войска короля Наваррского и дофина разбили превосходящую по численности крестьянскую армию. Г. Каль позже был казнен, равно как несколько тысяч восставших, несмотря на объявленную 10 августа амнистию. Крестьянские волнения продолжались еще несколько месяцев и закончились полным поражением мятежников, поскольку произошла консолидация северофранцузской знати, сумевшей справиться с отдельными разрозненными отрядами жаков. Одним из важных следствий Жакерии было замораживание налогообложения крестьянства.