У богини плодородия Деметры была единственная любимая дочь Персефона. Бог загробного царства Аид влюбился в Персефону и похитил её (женился без согласия Деметры) . Деметра так тосковала по дочери, что земля перестала плодоносить. В конце концов после вмешательства Зевса Аид согласился отпускать Персефону в гости к матери. Когда мать и дочь воссоединяются, всё на земле цветёт и плодоносит, когда же Персефона возвращается в царство мужа - Деметра снова начинает горевать, наступает осень и зима.
Объяснение:
У богини плодородия Деметры и громовержца Зевса подрастала любимая дочь прекрасная Персефона. Мать души в ней не чаяла и не подозревала, что юная девушка обещана отцом богу Царства мертвых Аиду в жены.
Коварный Аид упросил супругу Зевса Гею вырастить неповторимый по своей красоте цветок. Когда веселая Персефона резвилась со своими подружками нимфами в Нисейской долине, ее вдруг поманил за собой упоительный аромат. Девушка пошла на поиски его источника и увидела цветок, который так заворожил ее своей красотой, что она протянула к нему руку и сорвала его. В тот же миг раздался грохот, разверзлась земля, и из-под нее вынесся на колеснице мрачный жених. Схватив свою любимую, не обращая внимания на крики о повелитель мертвых умчал свою добычу в Царство теней.
время, а юная дочь Зевса все не возвращалась. Напрасно убитая горем Деметра искала ее по всей Земле, красавицы нигде не было. От тоски матери стала сохнуть природа, увяли цветы, перестали петь птицы. Пропали урожаи, и людям стало трудно жить на выжженной и бесплодной земле. Зевс не хотел гибели человеческого рода и решил выпустить юную затворницу из Аида. Прежде чем вернуться на землю, Персефона вынуждена была съесть гранатовое зернышко, и теперь она стала считаться полноправной супругой.
С восторгом и упоением встретила мать свою дочь. Расцвела и наполнилась жизнью земля, люди перестали голодать. И тогда Зевс принял решение, что 2/3 года дочь будет проводить с Деметрой, а в оставшееся время будет спускаться к мрачному супругу в Подземелье. С тех пор, как Персефона покидает свою мать, на земле воцаряется холод и наступает зима. Возвращаясь на землю и встречаясь с матерью, Персефона ведет за собой весну. Деметра счастлива видеть дочь, и от ее радости цветет и благоухает природа.
У середині XVII ст. Європа увійшла в нову епоху суспільного й політичного розвитку, що характеризувалася створенням національних держав та утвердженням буржуазних відносин. Україна не була винятком із загальноєвропейських процесів. У ній активно розгорталася визвольна боротьба, спрямована на розв’язання найголовніших завдань — створення незалежної Української держави й запровадження нових соціально-економічних відносин на основі дрібної (фактично фермерського типу) козацької власності на землю.
Становлення Української держави відбувалося в надзвичайно складних внутрішньо- та зовнішньополітичних умовах . Тому непростим і водночас кардинальним моментом у політиці гетьмана України Богдана Хмельницького стала Переяславська рада 8 (18) січня 1654 року. Ця подія принципово вплинула на всю подальшу історію українського народу та Європи в цілому.
Объяснение:
Данило Романович Галицький (народився у 1201 або 1204 р., помер у 1264 р.) - один з найвидатніших українських князів, чия слава тягнулася далеко за межі його володінь, досягнувши фортечних стін європейських міст і далеких наметів степових кочівників. Могутній правитель, проникливий політик і дипломат, відчайдушно хоробрий воїн і талановитий полководець - всі ці якості зробили Данила Романовича великим ще за життя.
1. Він був єдиним серед українських князів періоду феодальної роздробленості, хто зумів об'єднати під своєю владою більшість етнічних українських земель. При ньому міжусобиці в наших землях практично закінчилися, а напади поляків, угорців, литовців і половців поступово відійшли в минуле.
2. Князь розширив територію до Любліна і Перемишля на заході, Мукачево та Чернівців - на півдні, будував нові міста (Львів, Холм, Угровськ, Данилів) і розвивав старі (Галич, Дорогочин, Володимир). При ньому Галицька Русь стала одною з найбагатших держав в Європі, оскільки князь Данило зумів ефективно використовувати всі переваги вигідного географічного положення своїх земель, а також найбільших родовищ солі.
3. Все його життя - це боротьба за захист українських земель від численних завойовників.
В 19 років (1223) - один з ініціаторів битви на Калці з монголо-татарами, який вважав, що захищати Батьківщину потрібно на далеких підступах, а не тільки на власній землі. На жаль, князя Данила підтримали не всі, і битва на Калці була програна;
у 37 років (1240) великий князь Київський, який дав бій монголо-татарам, зумів отримати більш "м'яку залежність" від Орди, ніж інші давньоруські землі;
в 50 років офіційний "Король Русі" (аж до смерті у 1264), який отримав титул короля за союз проти монголо-татар.
4. Якби не монголо-татарська навала, що зруйнувала не одну квітучу державу в Євразії, відтворене Данилом Галицько-Волинське князівство могло б стати справжнім лідером давньоруських князівств. Тим більше що значення цих земель прекрасно розуміли як на Заході, так і на Сході. Монгольський хан Батий не зруйнував найбільші міста Галичини і Волині, а Папа Римський Інокентій, прагнучи отримати такого цінного васала, як Данило Романович, навіть подарував йому королівської корони
(думаю что так)