Натуральным хозяйство называется в том случае если его функционирование, направлено на удовлетворение личных потребностей, представленное в виде подсобного хозяйства для сельских жителей и садово-огородными участками для жителей города, где преобладает ручной труд.
Основные черты натурального хозяйства:
1. Замкнутость, все производилось и потреблялось в рамках одного хозяйства
2. Каждый работник может выполнять любой вид ручной работы, т.к. в натуральном хозяйстве новые технологии не предусмотрены
В чем причина его господства на протяжении тысячелетий?
Главной причиной господства натурального хозяйства на протяжении тысячелетий является бедственное положение крестьян, которые могут положиться только на себя и ждать им неоткуда.
Ведение натурального хозяйства, даже при низкой производительности труда позволяло им обеспечивать себя всем необходимым. Товар, производимый в натуральном хозяйстве качественный и экологически чистый.
Да и при переходе к рыночной экономике интерес к натуральному хозяйству только возрос, что связано с понижением доходов населения и значительному снижению уровня жизни людей.
Важно отметить, что в наше время семья не сможет прожить, опираясь только на свое натуральное хозяйство, так как мы привыкли к возможности, что можно купить все или почти все.
Плюс, натуральное хозяйство удовлетворяет основные потребности человека.
Після смерті Лева володарем став його єдиний син Юрій І, котрий, як і його дід, мав титул короля Русі. Вольовий, енергійний і талановитий політик, він зробив чимало Для зміцнення держави. Найбільшим його успіхом стало відновлення єдності королівства: Юрій зосередив у своїх руках владу над Волинським і Галицьким князівствами, а столицю переніс із Холма до Володимира.
Домігся утворення окремої Галицької митрополії (1303). Скориставшись послабленням Золотої Орди, він поновив владу над Пониззям, встановив дружні відносини з Польщею й Тевтонським орденом. За його правління переживала піднесення економіка держави. Його печатка зображує короля «величним старцем, з довгою бородою, котрий сидить на троні, в короні, із скіпетром у руках».
Юрій II Болеслав Тройденович(близько 1306- 1340 р.)- галицько-волинський князь (1325-1340 pp.). Син мазовецького князя Тройдена II і Марії, дочки Юрія І Львовича. Будучи католиком, прийняв православну віру й ім'я Юрій. Намагаючись протистояти експансії Польщі та Угорщини, підтримував союзні відносини з Тевтонським орденом і Литвою. Робив спробу повернути Люблінщину, яку 1303 р. захопила Польща. Прагнучи зміцнити князівську владу, вів боротьбу проти бояр, у якій спирався на міщан. Юрій II підтримував розселення німецьких колоністів, задумав запровадити католицтво. Ці заходи Юрія II Болеслава підривали значення місцевої аристократії. Період правління Юрія II став поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства (Галицько-Волинська держава): посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення поверталося до католицизму. У 1340 р. бояри організували проти Юрія II Болеслава змову й отруїли його у Володимирі