1.Кто был заинтересован в объединении Франции?
В объединении Франции, прежде всего, были заинтересованы короли. Это естественно, потому что объединенная Франция сила залогом единства власти короля. Во-вторых, объединенные земли были залогом увеличения личного домена короля. Создание Генеральных Штатов обуславливается этой же причиной, как и закон о «40 дней короля». Плюс, средние и низшие слои общества, духовенство поддерживали короля, а значит тоже хотели объединенной Франции. Только феодалы были против.
2.Первые успехи объединения?
Мы знаем, что в конце 12 века Франция была почти полностью раздробленной. У каждой из 10 областей был свой граф или герцог. Только Париж и Орлеан находились под властью короля. Но первыми успехами увенчалось правление Капетингов, которое продлилось до 1328 года. Им удавалось объединять территорию. После них Август Второй (Филипп) смог противостоять Англии, вернуть Нормандию и осуществить большое объединение французских земель.
3.Филипп 4 Красивый и его конфликт с Папой Римским?
Филипп 4 правил с 1285 года и ему удалось присоединить Наварру и Шампань. Однажды, он решил провести аферу: испортил монету дешевыми металлами, и приказал оплатить долги полноценной монетой, хотя выплачивались деньги испорченными. Из-за этого он вступил в конфликт с Папой Бонифацией 8, который пообещал отречься от церкви, тогда посол пришел к Папе ударил его, отчего Папа умер. С этого момента началось Авиньонское пленение пап, которые теперь жили в городе.
4. Генеральные штаты?
Генеральные штаты были прототипом парламента во Франции в период с 1302 по 1789 годы. Они были символом единой власти короля и стали необходимыми, когда в Франции был динамичный рост городов. Первый Генеральный штат был созван именно при конфликте с Папой, о котором я говорила выше. Король всегда был инициатором созыва штатов в критические моменты. Но особого успеха штаты никогда не имели.
Объяснение:
Скоріше за все генуезькі біженці змогли недалеко поширити чуму — весною 1347 р. вона була зафіксована в Константинополі, а звідти поширилася на Балкани і узбережжя Анатолії. Візантійський історик Никифор Григорій[en] у 16-му томі своєї праці «Історія Візантії» так виклав ці події: «Близько цього часу опанувала людей тяжка чумоподібна хвороба, яка, рухаючись від Скіфії і від гирл Дунаю, панувала ще у першу весну. Вона залишалася весь цей рік, проходячи тільки по берегах, і спустошувала як міста, так і села, і наші, і все, які послідовно простягаються до Гада[21] і Стовпів Геркулесових. Наступного року вона відправилася і до островів Егейського моря; потім вразила Родос, також Кіпр і жителів інших островів» Візантійський імператор Іоанн VI Кантакузин також вказував на те, що чума почалася навесні 1347 р. у «країні гіперборейських скіфів» (Таврія) і поширилася на Понт, Фракію, Македонію, Грецію, Італію, острови Середземного моря, Єгипет, Лівію, Юдею, Сирію.
Влітку 1347 р. хвороба дісталася до Єгипту, Сирії і Месопотамії, восени — до Італії (Венеція, П'яченца, Сардинія). Є думки, що саме тоді зрештою допливли до батьківщини генуезці,[22] хоча це викликає значні сумніви. Жителі Генуї (згідно зі свідченями Г. де Мюссе) не пустили корабель зі своїми хворими земляками. Він, начебто, був змушений пристати до Марселя. Дванадцять галер прибило до узбережжя Сицилії. І моровиця поширилася по Європі…
1 листопада 1347 р. спалах чуми відмічений у Марселі. Є легенда, що генуезці цілком не винні, вони по дорозі мовляв усі загинули, а якраз марсельські моряки занесли чуму після того, як в Середземному морі побачили корабель, над яким кружляла величезна кількість птахів. Французи наблизилися до нього і побачили, що весь екіпаж мертвий, а птахи клюють трупи людей, по палубі шастають чорні пацюки. Було також багато дохлих пацюків. Поки моряки допливли до Марселя, багато з них вже захворіли…
У січні 1348 р. «Чорна смерть» дійшла до Авіньйона[23], потім почалося поширення її по теренах Франції. В Авіньйоні смертність була так велика, що не було ніякої можливості ховати небіжчиків у землі. Тоді папа Климент VI освятив річку і урочисто благословив кидати в неї тіла померлих від чуми людей.
До початку 1348 р. чума вже поширилась по Іспанії, де загинули королева Арагону і король Кастилії. До кінця січня чумою були охоплені всі великі порти південної Європи, у Середземному морі плавали кораблі, повні трупів.