Наддніпря́нська Украї́на, також Наддніпря́нщина, Придніпрянщина, Подніпро́в'я — історично-географічна частина України, яка початково включала в себе центральні і північні області України з центром в Києві, себто лишень Середню Наддніпрянщину. Давній український географічний та історичний край. Визначається долиною річки Дніпро. Антропологічно переважно належить до центральноукраїнської області, окрім Нижньої Наддніпрянщини де певною мірою присутній вплив іранського компоненту[1].
Займає землі по ліву і праву сторони Дніпра, що лежать в безпосередній долині Дніпра і долинах (басейни стоку) малих і середніх річок-притоків Дніпра, а також наближені землі великих приток (Прип'ять, Десна).
Розділяється на Верхню, Середню та Нижню Наддніпрянщину.
Во-первых в 16 веке уже существовала крестьянская зависимость, которой дал начало ещё Иван Третий в своём судебнике 1497 года. Крестьяне могли переходить к другому помещику только в определенный срок - неделя до и неделя после Юрьева дня. Их свобода была ограничена властью помещиков.
Во-вторых, в то время господствовала сословно-представительная монархия. Общество делилось на сословия. От твоей принадлежности к какому-либо сословию очень многое зависело. Если ты дворянин, то ты можешь владеть землей и крестьянами, а если ты обычный крестьянин, то у тебя вообще никаких прав нет.