КОЛО́НЫ (лат. coloni), свободные арендаторы небольших участков земли в Римской империи, в средневековой Европе категория зависимого крестьянства.
В эпоху поздней Римской империи колонам было запрещено покидать участки, их отношения с господином оставлялись на усмотрение последнего, поэтому юридически они сближались с рабами-сервами (см. СЕРВЫ). Сходное положение колонов рисуют первые варварские законы раннего Средневековья, где влияние римских правовых норм наиболее сильно — вестготские и бургундские правды (кон. 5 — нач. 6 в.). В более поздних источниках (7—9 вв.) колоны выступают как ограниченно свободные люди: их участки обозначаются как наделы свободных (лат. mansus ingenuilis), они обладают имуществом, упоминается о свободном рождении колонов.
Колоны вели самостоятельное хозяйство, выплачивали господину определенную долю урожая, несли дополнительные повинности (извозная и др.). В отличие от сервов они несли незначительные отработки (от 1 до 3 дней в году). Постепенно (10—11 вв.) колоны смешивались с сервами, их статусы сближались, и они образовали категорию лично зависимых крестьян-сервов.
Объяснение:
Шлях до єдності, який пройшли обидва народи, був складним і кривавим.
Утілення ідеї об’єднання Німеччини було пов’язано з діяльністю політика сильної волі та великого прагматизму — Отто фон Бісмарка.
Об’єднання країни, повторюючи слова Бісмарка, “залізом і кров’ю” наклало особливий відбиток на всю еволюцію Німеччини в подальшому. Одночасно з перетворенням Гогенцоллернів в німецьких імператорів держава опинилась під владою політичних традицій і ідеалів Прусії, серед яких домінували мілітаризм і реакційність.
Вказуючи на негативні наслідки об’єднання Німеччини, не можна не підкреслити, що цей процес став важливою подією в історії німецького народу.
Утворилась єдина національна держава, яка покінчила з багатовіковою розробленістю, усунула перепони на шляху економічного розвитку, створила сприятливі можливості для соціально-політичної діяльності.
