1. Куртуазна література — світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. Однією з головних тем в цьому романі є тема кохання до прекрасної дами та здійснення подвигів заради неї. Проте героїв об'єднує лише платонічне кохання. Саме кохання в такому романі повне куртуазності. Загалом, «куртуазний» — той, що орудує усіма видами зброї, вправний в усіх видах мистецтва (спів, гра на різноманітних музичних інструментах, обізнаність в живописі тощо), грає в шахи, знається на морській справі, знає велику кількість іноземних мов.
2. Упродовж XI – XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного — романський(Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками.) і готичний(Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.). Перший стиль — романський — панував у XI – XII ст., другий — готичний — у XII – XV ст. Ці стилі найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.
3. Папа Григорій IX перетворив Інквізицію з Єпископської на Папську, підпорядкувавши її безпосередньо Святому Престолу. Для керування Інквізицією на різних рівнях призначались домініканці та францисканці, монахи з двох нових тоді жебручих орденів, значно рідше — монахи з інших орденів. Для єретиків, що не хотіли відректися від єресей, була призначена смертна кара, для виконання якої їх передавали до рук світської влади. Папа Інокентій IV у 1252 році дозволив Інквізиції застосовувати тортури. Тут треба помітити, що за весь час існування Інквізиції вона ніколи не застосовувала тортури так масштабно та жорстоко, як світська влада.
Объяснение:
Вели́кий шёлковый путь — караванная дорога, связывавшая Восточную Азию со Средиземноморьем в древности и в Средние века. В первую очередь использовался для вывоза шёлка из Китая, с чем и связано его название. Путь был проложен во II веке до н. э., вёл из Сианя через Ланьчжоу в Дуньхуан, где раздваивался: северная дорога проходила через Турфан, далее пересекала Памир и шла в Фергану и казахские степи, южная — мимо озера Лоб-Нор по южной окраине пустыни Такла-Макан через Яркенд и Памир (в южной части) вела в Бактрию, а оттуда — в Парфию, Индию и на Ближний Восток вплоть до Средиземного моря.
Объяснение:
но это не точно
Саркофаги и гробницы, в которые помещали мумии, значили для египтян не меньше, чем сам процесс бальзамирования. Часто их роскошно декорировали, а надписи и украшения были важной частью того, что понадобится умершему на пути в загробное царство.
Все богатые египтяне заказывали гроб для своей мумии. Во времена Древнего и Среднего царства гробы были прямоугольными, ярко раскрашенными и имели уджат - око, помещавшееся па боковой стороне гроба на уровне головы, чтобы умерший мог видеть происходящее вокруг. Во времена Среднего царства египтяне стали изготавливать гробы, повторявшие формы человеческого тела. Уджат теперь стал не нужен, поскольку у саркофага было свое "лицо" - маска с изображением покойного. Пример вы можете увидеть на этом слайде.
А сейчас я расскажу вам как выглядели гробницы и саркофаги внутри. Гробницы имели самый разнообразный вид и размеры, начиная от кирпичных мастаб раннего периода до удивительных царских пирамид и вырубленных в скалах гробниц. Гробницы строили для богатых; бедных же хоронили в песке. Все гробницы имели погребальную камеру, куда помещался саркофаг или гроб. В некоторых из них были и другие камеры, "часовни", где оставляли пищу для Ка покойного. Сама погребальная камера опечатывалась, но египтяне считали, что Ка проникать внутрь камеры и выходить наружу. Внутри рисовалась или вырезалась ложная дверь, через которую человек и Ка могли войти в загробный мир.
Изображения так же имели не малую роль, и сейчас я расскажу почему. Фрески, надписи и рельефы на стенах гробниц служили не только украшением. Они воспроизводили в улучшенном виде сцены быта покойного, чтобы и в загробном мире он мог вести привычный образ жизни. Ведь посмертное существование было продолжением земного: вельможа оставался вельможей.
Как же готовили к загробной жизни? На этот вопрос я отвечу прямо сейчас. Египтяне верили, что жизнь после смерти будет очень похожа на жизнь земную. Покойному предстоит жить и исполнять свои обязанности, и поэтому ему потребуются многие вещи, которыми он пользовался в этом хмире: одежда, еда, утварь, предметы обстановки. Очевидно, люди надеялись, что в загробном мире жить будет гораздо лучше - урожаи будут всегда богатыми, а жизнь - приятной и спокойной. Но на всякий случай, если все-таки придется выполнять тяжелую работу, рядом с телом помещались маленькие фигурки (ушебти) слуг и работников умершего, которые по его приказу будут все делать.
Надписи на стенах гробниц должны были направлять покойного в его трудном путешествии в загробный мир. Во времена Древнего царства внутри царских пирамид и гробниц вельмож вырезали заклинания и молитвы. Эти надписи получили название "текстов пирамид". В эпоху Среднего царства эти надписи наносились и на сами саркофаги (такие адаптации получили название "тексты саркофагов") и были доступны каждому египтянину приобрести саркофаг. В Новое царство заупокойные заклинания и молитвы писались на папирусах и коже. Эти свитки известны как "Книга Мертвых", где речь шла о погребении, возрождении умершего, приобщении его к загробному миру, а также помещался перечень молитв (чтобы обезопасить мумию) для чтения в течение всего года. При XVIII-XIX династиях "Книга Мертвых" была заменена другими сборниками - "Книгой врат", "Книгой дня", "Книгой ночи", "Литаниями Ра".