ответ:
у культурному розвитку україни xiv–xv ст. відбувалися неоднозначні, суперечливі процеси, обумовлені різними історичними чинниками. стримуючими, дестабілізуючими культурний процес чинниками стали: падіння візантійської імперії, що позбавило православ'я зовнішньої опори; відсутність власної державності; наступ католицької церкви; татарські напади. проте зникнення візантійського впливу спричинило початок активного засвоєння, на ґрунті києво-руської духовності, надбань західноєвропейської культури. піднесенню української культури сприяли: технічний прогрес; виникнення друкарства; розвиток в україні гуманістичної думки під впливом європейського відродження.
у xiv–xv ст. на українських землях продовжувала розвиватися освіта, яка, спираючись на давньоруську традицію, активно запозичувала західноєвропейський досвід. у цей період вчителями продовжувало залишатись духівництво, яке навчало дітей при церквах. заможні люди наймали дяків для навчання. богослужебні книги використовувалися як підручники. дітей навчали читання, письма і церковного співу. подальшу освіту бажаючі здобували самостійно. насамперед вивчали грецьку та латинську мови. із xiv ст., за відсутності власних вищих навчальних закладів, українці активно починають здобувати освіту в європейських університетах: краківському, паризькому, падуанському, болонському, гейдельберзькому, празькому та ін.
у цей період помітно активізувалася діяльність українських учених на теренах європейської культури. найвизначнішим серед них вважався вчений-астроном (астролог), перший з відомих докторів медицини і філософії, ректор болонського університету юрій катерман (драгобич) (бл. 1450–1494 він був автором першої друкованої книги українського автора "прогностична оцінка 1483 р.". крім названої праці, перу вченого належать сім трактатів, ряд віршованих промов і послань до папи римського. усі вони написані латиною, але незмінним залишався підпис: "юрій з драгобича, русин".
И Реформация, и Контрреформации поставили в центр человеческую личность, энергичную, устремленную на преобразование мира, с ярко выраженным волевым началом. Но Реформация при этом имела более дисциплинирующее воздействие: она поощряла индивидуализм, но вводила его в строгие рамки морали, основанной на религиозных ценностях. Реформация оказала огромное влияние на массовое сознание европейцев. В Европе, быстро охваченной идеями Реформации, стали образовываться новые, реформированные церкви - англиканская, лютеранская, кальвинистская, не подчинявшиеся римско-католической. Нередко утверждение новых религиозных идеалов влекло за собой кровопролитные гражданско-религиозные войны, такие как война протестантских князей с католическим лагерем во главе с императором Германии, война католиков и гугенотов (кальвинистов) во Франции.
Владимир Мономах – архонт всея земли Русской.
Сделал следующее:
- выпустил «Устав Владимира Мономаха» для смягчения положения низов (холопов и закупов) и предотвращение следующих восстаний
- в рамках устава ограничил прибыль ростовщиков
- определил условия закабаления
- добился политической стабильности из-за победы над половцами
- назначил Сильвестра игуменом Выдубицкого монастыря
- создал 2ю редакцию Повести временных лет
- женил дочь на Лжедиогене 2 и начал войну с Византией
- написал Поучение Владимира Мономаха
- организовал Любеческий съезд
- династические браки
- присоединил Минск
Какая была политика Владимира Мономаха?И внутренняя, и внешняя политика для современного князю времени были передовыми. Ему удалось защитить границы, расширить территорию, получить признание других государств и сделать Россию мощным европейским государством. Владимир Мономах был одним из тех князей, кто не упускал внутреннюю политику, осуществляя внешнюю. Он устраивал династические браки между землями, а также дополнил свод законов «Русскую правду», отдавал внимание науке («Повесть временных лет» и «Поучение Владимира Мономаха»). Он также облегчил жизнь низким сословиям, прекратил междоусобицы и многое другое.