ответ:
он терпеть не мог участвовать в официальных церемониях и рассчитывал избежать этого, сохранив инкогнито, затерявшись в толпе: посольство было весьма многочисленным – 250 человек, включая послов (в ранге первого посла — франц лефорт), переводчиков, охрану, священников, лекарей, поваров, и даже четырех шутов-карликов. но его инкогнито оборачивалось массой неудобств: губернатор риги, приняв лефорта со всеми почестями, грубо осадил волонтера петра михайлова, попытавшегося осмотреть зрительную трубу, установленную на крепостной стене.
Відповідь:
У вступній частині Декларації розповідається про природність людського прагнення до політичної незалежності; визнається, що підстави для досягнення такої незалежності мають бути достатньо вагомими та недвозначними. У преамбулі окреслюється загальна філософія такого явища як уряд загалом і пояснюється правомочність революції у випадку, якщо уряд порушує базові права підданих. У Декларації надається довгий перелік «неодноразових утисків та узурпацій», чинених британським урядом проти прав і свобод американських колоністів. Потому згадується про спроби колоністів привернути увагу британської влади до викладених проблем та про прикру відсутність реакції на ці спроби. Як висновок, Декларація містить твердження, що існують умови, за яких люди мають право змінити їхній уряд, що умови були створені внаслідок діяльності Великої Британії і що у зв'язку з цим колонії змушені відкинути свої політичні зв'язки з британською короною і перетворитись на незалежні держави. Декларацію підписано Президентом Другого Континентального Конгресу Джоном Хенкоком та п'ятдесятьма п'ятьма депутатами конгресу.
Пояснення:
