Абсолютна монархія в Німеччині, порівняно з іншими західноєвропейськими країнами, мала певні особливості. Полягали вони, передусім, у тому, що цей абсолютизм встановлювався на загальному тлі феодальної роздробленості, тож абсолютна монархія утвердилася не в масштабах усієї держави, а нарівні окремих князівств. Утвердження абсолютизму було не наслідком тимчасової рівноваги сил дворянства та буржуазії, а проявом повного панування реакційних сил, перемоги реакції над буржуазним рухом і підкорення слабкої німецької буржуазії волі князів. Князівський абсолютизм був реакційним явищем. Якщо в Англії та Франції перехід до абсолютної монархії забезпечив створення централізованих держав, то в Німеччині княжий абсолютизм ще більше закріпив економічну й політичну роздробленість країни, гальмував її розвиток. Князі, фактично, перетворилися на незалежних правителів, звільнилися від військового обов'язку, зовсім не сплачували імператорові податків. Наймогутніші з них (курфюрсти) присвоїли собі право обирати імператора. Імператорська влада втратила значення єдиного загальнодержавного центру, перетворилася на почесне звання. Рейхстаг уже не мав свого колишнього значення. Імператорський суд став безсилим у боротьбі з територіальними князями. Особливо яскраво абсолютизм князівської влади проявився в Пруссії та Австрії, що суттєво відрізнялися одна від одної. Пруссія, яка остаточно сформувалася у 1701 р., була онімечченою, централізованою державою, а її король - членом імперської колегії курфюрстів. Вищим органом державного управління була Таємна рада, що складалася з трьох самостійних департаментів: іноземних справ, юстиції та внутрішніх справ.
Первые европейские поселения возникли здесь только в 19 веке. Местное население-маорийцы находилось к тому времени на стадии разложении первобытнообщинного строя. В 1843-1872 годах британцы начали свои завоевания. Они очень плохо относились к местным жителям: грабили их, убивали, отнимали лучшие для земледелия и скотоводчества земли. Вскоре эти земли стали частной собственностью крупных британских чиновников, офицеров, банкиров. В Новой Зеландии были открыты месторождения золота-это и привлекло сюда многих европейцев. С 1860 по 1869 годы европейское население островов увеличилось втрое. В итоге в 1907 году Новая Зеландия получила статус доминиона и стала одним из центров производства аграрной продукции.
Несомненная заслуга М.С. Горбачева в открытии для страны железного занавеса, благодаря ему СССР стал демократичнее, появились ростки легального предпринимательства.Беда в том,что экономические реформы,его гласность и перестройка не отменяли старой коммунистической идеологии.Возникало противоречие между ней и экономической свободой.Экономика разрушила идеологию.А как раз КПСС с ее идеями коммунистического равенства и интернационализма и была опорой существовавшего порядка.Исчез контроль над высокопоставленными управленцами в республиках,который ранее шел со стороны компартии.Старая коммунистическая идеология ушла,но новой небыло.Это стало одной из причин распада СССР и возникшего хаоса.Больше ничего не сдерживало. Хаос власти и управления ударил по той же экономике.Рыночные цены мало кто контролировал,в новых странах-республиках остались поставщики материалов и оборудования.Все требовали за свою продукцию валюту,которой небыло. Стоит ли упрекать за это Горбачева.Он сам остался президентом без страны.Обьективно СССР конца 1980-х нуждался в реформах очень сильно. Можно ли было не затронув идеологию провести только экономические реформы -нет.Мы имеем то,что имеем.Исходя из этого с оценкой ПавлаII можно согласиться,хотя бы частично.
Утвердження абсолютизму було не наслідком тимчасової рівноваги сил дворянства та буржуазії, а проявом повного панування реакційних сил, перемоги реакції над буржуазним рухом і підкорення слабкої німецької буржуазії волі князів. Князівський абсолютизм був реакційним явищем. Якщо в Англії та Франції перехід до абсолютної монархії забезпечив створення централізованих держав, то в Німеччині княжий абсолютизм ще більше закріпив економічну й політичну роздробленість країни, гальмував її розвиток. Князі, фактично, перетворилися на незалежних правителів, звільнилися від військового обов'язку, зовсім не сплачували імператорові податків. Наймогутніші з них (курфюрсти) присвоїли собі право обирати імператора. Імператорська влада втратила значення єдиного загальнодержавного центру, перетворилася на почесне звання. Рейхстаг уже не мав свого колишнього значення. Імператорський суд став безсилим у боротьбі з територіальними князями.
Особливо яскраво абсолютизм князівської влади проявився в Пруссії та Австрії, що суттєво відрізнялися одна від одної. Пруссія, яка остаточно сформувалася у 1701 р., була онімечченою, централізованою державою, а її король - членом імперської колегії курфюрстів. Вищим органом державного управління була Таємна рада, що складалася з трьох самостійних департаментів: іноземних справ, юстиції та внутрішніх справ.