Конкурс творческих работ "Письмо в блокаду"
Категория: Новости в сфере образования Курортного района
DSC 0241Блокада… Это слово даже спустя десятилетия болью отзывается не только в душах старшего поколения, но и молодежи. Современные школьники, конечно, живут своими радостями и проблемами, но и для них это не пустой звук. Это еще раз подтвердил конкурс творческих работ «Письмо в блокаду», который уже много лет проводится Зеленогорским домом детского творчества. Такие трогательные, иногда наивные, но искренние письма и стихи не может написать человек равнодушный. Очень многих семей коснулась эта беда, и о блокаде ребята знают не только из рассказов учителей и ветеранов, но и от своих пап и мам, бабушек и дедушек. В канун Ленинградского Дня Победы хочется пожелать всем жителям блокадного Ленинграда крепкого здоровья, заботы и внимания не только родных и близких, но и всех окружающих. Как всегда, письма ребят мы передадим ветеранам, а некоторые из них предлагаем вашему вниманию.
Методист Зеленогорского дома детского творчества Иванова М.Г.
Потапова Аглая,
Объединение «Занимательная математика»
Зеленогорского дома детского творчества
Письмо в блокаду
Здравствуй, дорогой друг более 70 лет с того страшного времени, когда было прорвано блокадное кольцо осажденного фашистскими захватчиками Ленинграда. Однако мы не перестаем вспоминать это время и подвиг, который совершили люди, находясь в осажденном городе…
…В то время, когда твой отец сражался на фронте, ты работал на заводе наравне со взрослыми, а по ночам из последних сил, падая от усталости, гасил зажигательные бомбы, которые бросали фашисты на дома, делился последней крошкой хлеба с младшими братьями и сестрами. Да, конечно, не все выдержали это великое испытание, но ты устоял и тем самым совершил подвиг для будущих поколений. Этим поступком ты совершил многое и для меня. Как жаль, что ты не увидишь, каким красивым сейчас стал наш город, наших разводных мостов, которые ночью светятся, ведь во многом это и твоя заслуга. Я очень сожалею, что ты вместе со мной не посмотришь на красавицу Неву, не погуляешь в Летнем саду и по набережным. Мне кажется, что ты очень хотел бы посмотреть на все это. Я от всего сердца благодарю тебя за то, что ты дал мне возможность жить и любоваться нашим с тобой городом и гордиться им
Тема «Пістрява стрічка» – розслідування злочинних дій лікаря Ройлотта проти його пасербиць Джулії та Хелін Стоунер. Ідея «Пістрява стрічка» – кожен злочин карається, а жадібність до добра не доводить. Хитромудрий і жорстокий доктор Ройлотт винайшов бездоганний план вбивства, щоб заволодіти спадщиною дівчат. Але, завдяки проникливості Шерлока Холмса, підступи лиходія проти нього ж і обернулися. Болотяна гадюка, яку він обрав знаряддям вбивства, вжалила не чергову жертву, а господаря, убивши його на місці.
Експозиція. Ватсон згадує про справи Шерлока Холмса і справу родини Ройлоттів Зав’язка. Прихід Хелін Стоунер на Бейкер-стріт-221-б, її розповідь про власні страхи та смерть сестри Джулії. Розвиток дії. Детальна розповідь ранкової гості про смерть сестри, про своє майбутнє заміжжя, про несподіваний ремонт у квартирі, про тихий свист. Прихід Грімсбі Ройлотта. Кульмінація. Засідка у будинку Ройлотта. Ганебна смерть вітчима. Розв’язка. Холмс розтлумачує Ватсону незрозумілі деталі справи родини Ройлоттів.
Відповідь:
Супярэчлiвасць характару Тулягi у камедыi Кандрата Крапiвы "Хто смяецца апошнiм".
У камедыi Кандрат Крапiва (К. К. ) ставiць i вырашае праблему духоунага выпрамлення i аднаулення чалавека ва умовах сацыяльнага грамадства на вобразе Тулягi. Драматург паказвае, што Туляга -- чалавек крыштальнай сумленнасцi, але вялiкi баязлiвец. Калi Гарлахвацкi перыядычна запалохваючы i шантажыруючы, спрабуе схiлiць на несумленны шлях Тулягу, ен адважваецца зауважыць нахабнiку, што пiсаць навуковую працу для iншых -- учынак несумленны, дрэнны. I няхай сабе пярэчанне Тулягi вельмi нясмелае, але сам факт, што да смерцi запалоханны чалавек усе ж адважваецца на гэта, з'яуляецца сведчаннем яго высакароднасцi, маральнай чысцiнi. Бессаромнасць Гарлахвацкага вельмi узрушыла i абурыла Тулягу, але ен пакуль што не адважваецца каму-небудзь расказаць усе, бо не упэунены у сваей праваце. К. знарок ставiць Тулягу у недарэчныя, смешныя сiтуацыi, каб найбольш моцна ударыць па баязлiвасцi Тулягi. Туляга лiчыць свае становiшча трагiчным, з якога няма выйсця, i трацiць спакой i сон. Гэта усе можна прасачыць у сцене, дзе Туляга з рознымi агаворкамi расказвае Левановiчу пра усе сваi няшчасцi. Адчуушы сяброускую падтрымку Веры, Чарнавуса i iншых супрацоунiкау iнсцiтута, Туляга пачынае разумець безпадстаунасць свайго страху. Ен узяуся пiсаць для Гарлахвацкага працу пад выглядам таго бездапаможнага запалоханага Тулягi, якiм дырэктар яго бачыу. Але пры гэтым думае: "Цяпер жа я табе напiшу навуковую працу! Насмяяуся ты з мяне, абняславiу перад людзьмi, пасмяюся ж i я з табе". У яго нараджаецца вялiкi гнеу да праудзiсвета, нахабнiка i кар'ерыста, рашучасць абавязкова яго выкрыць, адпомсцiць за тое зняважанне, крыуду, якiя цярпеу Туляга ад дырэктара. У канцы п'есы адбываецца духоунае аднауленне i перараджэнне Тулягi, яго радасць, гордасць ад здзейсненага i поунае выкрыцце невуцтва Гарлахвацкага. Туляга канчаткова пераадольвае сваю безгрунтоуную баязлiвасць i становiцца нармальным чалавекам, гатовым змагацца з такiмi людзьмi, як Гарлахвацкi.
Пояснення: