В обидвох поезіях ліричного героя переповнюють враження від навколишнього світу, від чарівної природи. Його хвилює все навколо: від маленького метелика до величної блакиті. Ліричний герой радіє, що живе серед такої краси, а ця вся краса зветься Україною. І тому водночас він проявляє свою любов до Батьківщини ("Добридень тобі, Україно моя!").
Хоча в другому вірші його піднесений настрій спрямований більш на всесвіт навколо, на природу в цілому, бо він не родить акцент на тому, що поля і гаї українські, він просто ними милується і дивується, "чого душі його так весело"...
Пошлость - полная безнравственность, омертвение души и потеря каких-либо духовных ценностей.
Все помещики поэмы Николая Васильевича Гоголя пусты внутри: их интересует лишь собственная выгода, материальные ценности и блага. Они готовы подстраиваться и заискивать перед теми, кто может принести им выгоду. Каждый из них готов наступить на горло своей чести, своему достоинству. Они так сильно затоптали себя и свои ценности, что потеряли все. Они потеряли настоящую ценность жизни, самих себя. Их поступки пошлы, безнравственны, корыстны.