Однажды древнеримский философ Цицерон сказал: «Жизнь мёртвых продолжается в памяти живых». Я считаю эту фразу очень точной, поскольку, по моему мнению, люди живы, пока жива память о них. Достаточно вспомнить Андрея Соколова, героя рассказа М.А.Шолохова «Судьба человека». Это персонаж нелегкой судьбы. Коренной воронежец, он участвовал в гражданской войне 1917-1923 годов, работал на «кулаков», во время голода потерял родителей и семью. Но вот с женой Соколову, по его собственному рассказу, повезло. Милая, не по годам мудрая Ирина родила Андрею троих детей. И жила семья хотя и небогато, но дружно, пока не началась Великая Отечественная война, во время которой герой произведения не раз находился на краю гибели, побывал в плену, но смог выбраться, чтобы узнать, что Ирина и дочери погибли 2 года назад в 1942 году, а позже, уже 9 мая 1945 погиб и сын Анатолий.
Но эти мертвецы живы в памяти Соколова; именно о них с тоской и горечью он повествует рассказчику. И пока жив Андрей – будут живы и Ирина, и дети. В этом случае жизнь мертвых продолжилась в памяти живых. О том, что человек живет, пока о нем не забывают, писал и Б.Васильев в повести «А зори здесь тихие…». Через много лет после гибели пяти девушек-зенитчиц седой, коренастый старшина Васков и усыновленный им ребенок Риты Осяниной, теперь уже капитан-ракетчик Альберт Федотыч привезли на могилу мраморную плиту. И эти девушки живы, пока живы те, кто о них помнит. Таким образом, человек практически бессмертен. Даже если физическое существование заканчивается, то духовное продолжается в памяти дорогих и близких ему людей. И это существование продолжается, пока о нас хотя бы кто-нибудь вспоминает.
Объяснение:
Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
1. Спірка, Стьопка, Толя — герої твору:
а) «Євшан-зілля»;
б) «Фелько-халамидник»
в) «Іван Підкова».
2. «Федько-халамидник» за жанром — це:
а) оповідання;
б) новела;
в) повість.
3. Як поводився Федько, коли батьки карали його за бешкети?
а) плакав;
б) обіцяв, що більше не буде;
в) мовчав.
4. Слово «халамидник» означає:
а) шибеник;
б) злочинець;
в) розбійник.
5. Де відбуваються події, зображені в оповіданні?
а) у селі;
б) в місті;
в) на хуторі.
6. Чий це портрет: «Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив на двір трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми невинними синіми очима»?
а) Федька;
б) Толі;
в) Стьопки.
7. За що побилися об заклад Федько і Толя?
а) що Федько перейде на інший бік річки;
б) що Федько перепливе річку;
в) що Толя перейде по кризі на інший бік річки.
8. Хто врятував Толю, коли він опинився на крижині серед річки?
а) Стьопка;
б) Федько;
в) дядько.
9. Як Толя віддячив за свій порятунок з криги?
а) звалив всю провину на Федька;
б) взяв провину на себе;
в) зробив подарунок Федькові.
000
10. Лід на весні на річці…:
а) як скло твердий;
б) як олово;
в) як намочений цукор.
11. Хто пускав кораблики по вулиці під вечір?
а) Стьопка, Грицик, Спірка та інші хлопці;
б) Сергій, Стьопка, іван та інші хлопці;
в) Толя, Коля, Володя.
12. Головний герой твору:
а) Федько;
б) Стьопка;
в) Толя.
1 — б, 2 — а, 3 — в, 4 — а, 5 — б, 6 — в, 7 — в, 8 — б, 9 — а, 10 — в, 11 — а, 12 — а.
Объяснение: