Галька ніжно поцілував Вітьку у щоку та сказала: вибач мене але я люблю не тебе, я люблю Федька. Вітьку розлючено склав свою руку в кулак.Йому було дуже прикро що Галя любить не його а Федька. Після їхнього побачення Вітька стрімко почався до Федька... Федько відкрив двері... На нього дивився його найкращий друг, якому він довіряв, але тепер його думка змінилася. Вітька вдарив його, то так, то сяк а той лише кричав! Гей на до б'ютб, ріжуть!!! Ей, ей, ей. На щастя проходила поряд Галя, та зупинила незграбного Вітьку і сказала: Тобі що жити надоїло? Ану відстань від мого кохання!!!... Вітьку затамував подих. І з розбитим серцем побіг додому. Розказавши все родичам вони сказали" ти не опускає носа. Ще найдеш собі дівчину твого серця." Вітька послухав батьків і вже на другий рік найшов собі "даму свого серця". А Галя сиділа біля вікна і плакала тому, що Федько любив іншу...
Заболоцкий выдвигает мнение : «Я не ищу гармонии в природе» . Мы видим такую картину: осенний безветренный вечер, «слепую ночь» с тусклой луной, тихую потемневшую воду. Краски темные, размытые, нет четких линий. В памяти возникает образ античной мифологии- «От бесполезно тяжкого труда» — Сизифов труд. Движение воды не приносит результата. Автор переходит к обобщенному взгляду на мир: «Когда огромный мир противоречий Насытится бесплодною игрой Как бы прообраз боли человечьей Из бездны вод встает передо мной» .
Кактус у одной хозяйки появился новое растение. это был кактус , она купила его ещё совсем маленьким ,колючим . как то раз поставила хозяйка кактус на подокойник и ушла. ,, какой ты страшный , колючий и маленький" ! - сказала роза . все цветы насмеевались над ним , но через некоторое время произошло чудо ! кактус начал цвести , у него были красивые розовые цветочки ! ,, какой красивый , прям как мы , на свете не видели краше ! " - восхищались растения . в один прекрасный день хозяка принесла ещё одного такого же маленького кактуса . весь цветочный уголок начал отворачиваться от колючего растения ! только цветущий кактус шепнул ему на ушко ,, не волнуйся дружище , я тебя в обиду не ! " с тех пор маленький кактус был не один , а с добрым и цветущем другом ! ( прости если немного не по плану , больше нечего не могла придумать
Галька ніжно поцілував Вітьку у щоку та сказала: вибач мене але я люблю не тебе, я люблю Федька. Вітьку розлючено склав свою руку в кулак.Йому було дуже прикро що Галя любить не його а Федька. Після їхнього побачення Вітька стрімко почався до Федька... Федько відкрив двері... На нього дивився його найкращий друг, якому він довіряв, але тепер його думка змінилася. Вітька вдарив його, то так, то сяк а той лише кричав! Гей на до б'ютб, ріжуть!!! Ей, ей, ей. На щастя проходила поряд Галя, та зупинила незграбного Вітьку і сказала: Тобі що жити надоїло? Ану відстань від мого кохання!!!... Вітьку затамував подих. І з розбитим серцем побіг додому. Розказавши все родичам вони сказали" ти не опускає носа. Ще найдеш собі дівчину твого серця." Вітька послухав батьків і вже на другий рік найшов собі "даму свого серця". А Галя сиділа біля вікна і плакала тому, що Федько любив іншу...
Объяснение: