Гайавата был последователем Великого Миротворца Деганавиды (англ.), духовного вождя племени гуронов, кто предложил народам ирокезов с общими происхождением и языками объединиться. Гайавата доносил мысль Великого Миротворца, который не всем казался близким и говорил ломаным языком. Народы Сенека, Кайюга, Онондага, Онайда и Мохок убеждали объединиться в Пять Народов Конфедерации Ирокезов. Народ Тускарора присоединился к Конфедерации в 1722 году, став шестым народом Конфедерации.
Объяснение:
Рассказ о дружбе старика по имени Лупп Егорович и кота по кличке Старый Валенок.
Лупп Егорович и на старости лет был активен, вмешивался в колхозные дела, давал советы председателю. А ещё он любил поговорить об этом со своим котом, которого считал старым и обленившимся, потому что тот днями напролёт спал на печи и не реагировал на слова Луппа Егоровича и даже на еду. Но стоило старику уснуть, как кот преображался. Он охотился и приносил хозяину самых крупных мышей, утыкался ему мордочкой в грудь и благодарно мурлыкал..Знаете это очень интересный, и красочный рассказ очень советую прочитать!
Объяснение:
незачто?:_)♡
Гайавата- герой ірокезьких переказів, відважний, мудрий, добрий, сміливий воїн, переможець зла, борець із ворожими силами природи. Г. - фігура народного епосу, з яким Лонгфелло був знаком по записах етнографа Г. Р. Скулкрафта. Як історична особистість Г. - ірокезький законодавець початку XV в., вождь плем’я онондагов, у своєму правлінні сполучив виборну парламентську систему й місцеве спадкоємне керування У легендах образ Г. здобуває міфологічні риси. Буквально його ім’я переводиться як “пророк, учитель” або “божество, покровительствующее рибним і мисливським місцям”. У Лонгфелло Г. представлений переважно у своєму земному вигляді, хоча й наділений деякими надприродними рисами.
Його життя протікає в одному із племен оджибуеев, напівкочових алгонкинов. Героїчні діяння Г. викладені Лонгфелло у формі своєрідного лицарського роману. Герой робить подвиги в ім’я шляхетних цілей. Він виховувався на лоні природи, немов переймаючи її розум і гармонійність, - підтвердження розповсюдженої в XIX в. теорії Р. У. Емерсона про споріднення із природою як стані цілісності людини.
Досягши віку юного воїна, Г. шукає батька, і між ними відбувається боротьба, з якої герой поеми виходить переможцем. Великі діяння Г. становлять основне оповідання, що завершується відходом героя у світлий мир слідом за “дамою серця” Миннегагой, коли в поселеннях індіанців з’являються білі люди
Объяснение: