Автор – Любов Пономаренко
Рік написання: 1999
Збірка – “Дерево облич”
Жанр «Гер переможений»: новела.
Літературний рід – епос
Тема «Гер переможений»: зображення гуманного ставлення до полонених німців, які відбудовували зруйноване місто (взаємостосунки Фрідріха з дітьми, самотніми жінками).
Ідея «Гер переможений»: засудження війни, жорстокості; уславлення гуманізму, чуйності, доброти.
Основна думка: ненависть, зневажливе ставлення до полонених німців змінюється на доброту, чуйність, співпереживання, бо простий німець — заручник фашизму.
У творі піднято проблема любові до людей, піклування про них.
Композиція «Гер переможений»
Експозиція: полонені німці зводили будинки.
Зав’язка: ставлення Фрідріха до українських дітей, жінок-вдів.
Кульмінація: хвороба, а потім самогубство Фрідріха.
Розв’язка: знайдена в стіні квартири фотокартка з двома дівчатками — згадка про полоненого німця.
Сюжет «Гер переможений»
Полонені німці зводили будинки у зруйнованому ними місті.
Серед німців привертав увагу дітей і жінок Фрідріх. Він розкопав невеличку клумбу, обгородив її і посіяв нагідки.
Діти знищили цю клумбу і на її місці поставили хрест, зроблений з паличок і зв’язаний травою.
Жінки із співчуттям ставилися до полонених. Фрідріх співав дітям, жінкам виробляв із шматків цегли прикраси.
Тяжко захворівши, Фрідріх закінчив життя самогубством.
Як згадка про нього, на вулиці у зимову пору розцвів ногіток, а у стіні будинку, який зводили полонені німці, в рукавиці була знайдена фотокартка з двома дівчатками. Вона належала Фрідріху.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ger-peremozheniy-analiz
Объяснение:
апример, стихотворение М. Ю. Лермонтова «И скучно, и грустно…» наполнено тем же печальным, тоскливым и безнадёжным настроением, что и стихотворение А. А. Блока. Лирический герой разочарован в жизни, он не видит её смысла: «И жизнь, как посмотришь с холодным вниманьем вокруг, - // Такая пустая и глупая шутка…».
философские вопросы, поднимаемые поэтами, главным образом затрагивают вопросы осмысления человеческого бытия, жизни и смерти, вечности и быстротечности времени.
стихотворение А. Фета «Жизнь пронеслась без явного следа». Подобно Блоку, А. Фет задумывается о бытие. Жизнь пролетела, но что после нее осталось, какую цель преследовал человек все это время? Жизнь подходит к своему логическому завершению. По мнению, А. Фета, человеческое бытие трагично. Хотя поэт все же упоминает о мечтах, «буйстве первых дней», но даже приятные воспоминания постепенно исчезают.
Также в стихотворении «Не жалею не зову, не плачу…», подобно размышлениям Блока, лирический герой разочаровывается в жизни. Он считает, что «все мы в этом мире тленны». Но в отличие от блоковского стихотворения, здесь звучит также и мысль о благодарности судьбе за то, что «пришло процвести и умереть».
Объяснение: