Это все очень легко...! 1) Феномен поклялся Дудареву, о том что ту серебряную монету, которую он (Дударев) вытянул нехотя из кармана, отдаст первому нищему, которого встретит. 2) Феномен сдержал своё слово и клятву, он отдал эту монету старому нищему с девочкой лет восьми. 3) Ян Залутский не бросает слов на ветер и держит своё слово, он благороден, т. к. в сложной жизненной ситуации не замечает своих проблем и живёт полноценной жизнью. 4) После того, как дети увидели феномена, у них перевернулся мир, они ни как не могли понять, что в мире всё возможно и он так жесток. После всего этого им уже было не так весело, как всегда, и бадья стоявшая у них в укромном месте не привлекала для них никакого внимания. 5) Потому что этот афоризм можно опровергнуть, птица может не летать, например посмотрите на страуса и на киви. Так и человек может не достичь своего счастья, ибо оно для него не созданной. Хотя осчастливить может всё, оглядитесь по сторонам!
Михайло Стельмах «Гуси-лебеді летять» аналіз – тема, ідея, жанр, головні герої, сюжет та інші питання розкриті в цій статті.
Зміст «Гуси-лебеді летять» аналіз твору Герої твору «Гуси-лебеді летять»
Особливості твору «Гуси-лебеді летять» Про що «Гуси-лебеді летять» «Гуси-лебеді летять…» історія створення «Гуси-лебеді летять» аналіз твору Рік написання: 1963 Жанр: автобіографічна повість Тема «Гуси-лебеді летять»: зображення життєвої долі українського села першої половини ХХ століття, епізодів з власного дитинства М. Стельмаха, коли він був дев’яти-десятирічним хлопчиком.
Ідея «Гуси-лебеді летять»: автор закликає не бути «холоднооким», уміти бачити красу, любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска», «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились». Герої твору «Гуси-лебеді летять» Михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка Мар’яна, дівчина Люба, кобзар Левко, майстер на всі руки дід Дем’ян, ну і, звичайно, дядько Себастіян — це полюс добра. А полюс зла — улізливий кар’єрист Юхрим Бабенко, «скупий рицар» дядько Володимир, дядько Сергій з його «темною душею»… Особливості твору «Гуси-лебеді летять» • розповідь від першої особи; • автобіографічність; • символічний образ гусей-лебедів; • зв’язок з народознавством; • наявність ліричних відступів (розмірковування хлопчика над власними вчинками, поведінкою інших людей, сприйняття ним оточуючого світу; розповідь про минуле життя інших героїв). Про що «Гуси-лебеді летять» Тільки-тільки відлютувала громадянська війна. Через село хвилями прокочувалися червоні козаки, гетьманці, січові стрільці, петлюрівці, пройшло, відступаючи військо Пілсудського. У лісах іще блукають ті, кого голова комнезаму дядько Себастіян називає бандитами. З Херсонщини прибивається виснажена жінка з дитиною,— там голод. Про голод у південних селах говорять дядьки в своїх стихійних «політбесідах», згадуючи і про підступну «багряницю», Антанту, розруху. «Рощот панам» вони вже дали — поміщицькі маєтки, економії розгромлено, ще «коли настала революція». Незаможники тепер ведуть суперечки про землю, їм якраз нарізають ділянки з колишнього панського поля. Цікаво коментує розвиток подій церковний староста, який до нової влади ставиться недовірливо, причому деякі його критичні репліки влучають у ціль досить точно: «…колись усі були люди, а тепер стали — куркулі, середняки і злидні»; «…що було моїм, то було моїм, а тепер ніхто не добере, де моє, де твоє, а де наше». «Гуси-лебеді летять…» історія створення У 1963 році Михайло Панасович Стельмах написав повість про власне дитинство — «Гуси-лебеді летять», де показує людей і обставини так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів. Повість «Гуси-лебеді летять» М. П. Стельмах присвятив своїм батькам — «з любов’ю і зажурою». У творі М. Стельмах показав лад сільського життя з його естетикою, педагогікою й етикою не в якомусь законсервованому стані, а в складній історичній динаміці — під колючими вітрами часу (1921–1922 роки).
1) Феномен поклялся Дудареву, о том что ту серебряную монету, которую он (Дударев) вытянул нехотя из кармана, отдаст первому нищему, которого встретит.
2) Феномен сдержал своё слово и клятву, он отдал эту монету старому нищему с девочкой лет восьми.
3) Ян Залутский не бросает слов на ветер и держит своё слово, он благороден, т. к. в сложной жизненной ситуации не замечает своих проблем и живёт полноценной жизнью.
4) После того, как дети увидели феномена, у них перевернулся мир, они ни как не могли понять, что в мире всё возможно и он так жесток. После всего этого им уже было не так весело, как всегда, и бадья стоявшая у них в укромном месте не привлекала для них никакого внимания.
5) Потому что этот афоризм можно опровергнуть, птица может не летать, например посмотрите на страуса и на киви. Так и человек может не достичь своего счастья, ибо оно для него не созданной. Хотя осчастливить может всё, оглядитесь по сторонам!
Чем смогла тем