МАТЕРІ-СТРАДНИЦІ
Далека, самотня й далека,
у цілому світі одна, дні і ночі,
у студень і спеку,
до мене летить вона.
Рідна, як пісня з колиски,
тиха, як свято волинське.
Готова завжди до страждання,
до горя, до болю і втрат,
вона віддала б останнє
й терпіла сама стократ,
щоб доля мене ласкала,
щоб лихо мене минало.
Але у безсонні ночі,
як ноги і руки гудуть,
гнітять її сни пророчі
про тернями вкриту путь.
Що я не такий, як люди,
і щастя мені не буде.
Навколішки в тихій молитві,
як страдниця і як свята,
благає вона захистити
і небо мені пригорта.
А потім свої скорботи
топить у вічній роботі.
Розгойдані темні хвилі
лягають в тюремні сни
і носять уламки милі.
То образ її між них,
чи тільки страждання безкрає?
Я знаю: любов не вмирає.
Старинная народная мудрость говорит нам, что лучшее учение- это чтение. Я с этим совершенно согласна, ведь каждый раз, когда мы прочли новую книгу, мы что-то узнали.
Очень много нового мы узнаём из учебников и энциклопедий. В них специальная информация: о жизни наших предков мы узнаём из учебников по истории, о растительном и животном мире - из учебников по биологии, о луне и звёздах- из учебников по астрономии. А в энциклопедиях можно найти ответы на вопросы, которые не вошли в учебники.
Художественные книги не содержат специальных знаний, некоторые даже думают, что они нужны только для развлечения. Но я думаю, это не так. Даже книги для малышей, сказки, очень поучительны. На примере сказок о животных мы узнаём, что окружающие люди могут быть хитрыми, жадными, нечестными. Понимаем, что надо быть внимательным и сообразительным, чтобы злые люди не одержали над нами верх, но поступать так же плохо, как они, нельзя. Потому что в конце каждый получит то, что заслужил: добрый и честный - награду, а злой - наказание.
Получается, книги учат нас, как поступать в различных ситуациях. Поэтому чем больше книг мы прочтём, тем легче нам будет в жизни.
Объяснение:
Конфлікт молодої людини та суспільства в романі Червоне і чорне - РОМАН XIX СТОЛІТТЯ
Жульєн Сорель — представник покоління початку 20-х р. XIX ст. Це складний і неординарний образ. Сорель — цілеспрямована людина, яка хоче досягти мети у будь-який б. Його трагедія полягає передовсім у неможливості реалізувати свої ідеали в тогочасному суспільстві. Жульєн не почувається своїм ані серед аристократів, ані серед буржуа, ані серед духівництва, ані, тим більше, серед селян.
Риси романтичного героя
Риси людини-реаліста
Незалежність, почуття власної гідності, бажання змінити долю, бажання боротися і досягати мети. Він — яскрава особистість, у ньому всього надміру: сили розуму, волі, мрійливості, цілеспрямованості.
Імпульсивний, здатний до непоміркованих романтичних учинків
Прагнення зробити кар’єру, яка дасть багатство й славу.
Опанування механізму зваблення жінок. Незадоволення званням гусарського поручика, яке виклопотав йому маркіз.
“Отже... роман мій завершений, і я завдячую цим тільки самому собі. Я зумів примусити це горде страховисько покохати мене... її батько не може жити без неї, а вона — без мене”,— думає Сорель
Зображення соціального середовища у творі
У романі Стендаля “Червоне і чорне” висвітлено майже всі сфери суспільного життя Франції останніх років Реставрації.
Вища аристократія Парижа
Духівництво Безансона
Мешканці провінції (містечко Вер’єр)
Маркіз де Ла-Моль, його син Норбер, донька Матильда, відвідувачі їхнього салону; маркіз де Круазнуа, граф де Фервак, граф Альтаміра тощо
Абат Пірар, єпископ, семінаристи тощо
Дворянство — де Реналі; буржуазія — Вально, Фуке; духівництво — абат Шелан; міщанство — Сорелі, полковий лікар, полковий мировий суддя тощо
У романі представлені нова буржуазія (Вально), стара аристократія (де Реналь), великий світ політики (де Ла-Моль), а також боротьба між єзуїтами та янсеністами.